Святослав. Караванський
Я прочитав у «Вирваних сторінках з біографії» Марії Матіос цитату з газетної статті Дмитра Табачника, де шановний міністр освіти твердить, що українська мова вимирає. Тон, яким цей, ніким не доведений, факт викладено, а також низка інших психічно неврівноважених заяв міністра, не лишає жодного сумніву, що пан Табачник серйозно хворий на хворобу, ім’я якій українофобія. Міністр освіти не терпить україномовного населення України і використовує свою
посаду для приниження цього населення та його рідної мови.
Шановний міністер, очевидно, думає, що посада міністра дає йому право порушувати демократичнo встановлені українським народом норми співжиття усіх національностей України, викладені у Конституції України та законах, ухвалених на підставі Конституції.
Шановний міністер у своїх нападках на україномовне населення і на українську мову порушує низку статей Конституції.
Чому саме п. Табачник обрав для своїх нападок українську мову, якій, згідно з Констиуцією, держава забезпечує всебічний розвиток та функціонування?
Тут сумніву нема. Пан міністер проти української держави, проти української нації і проти Конституції України.
Нам здається, що така поведінка представника державної адміністрації суперечить нормальним функціям наділених владою осіб і підлягає дослідженню крім медичного персоналу, також і юридичними інстанціями, бо такі публікації не тільки межують із злочинністю, а цілком реально належить до протиправних дій.
Існує думка, що звернення до юридичних органів нічого не дає. Неправда, дає. Самий факт такого звернення привертає увагу широкого загалу, а злочинця переводить із позиції нападу в позицію оборони. Подібне звернення зупинить інших – не таких зухвалих – іти слідами Табачника, а після відписок ряду прокурорів на позов патріотів перенесе питання про злочинну діяльність міністра освіти на европейські рейки, де поза всім іншим ставитиметься питання про несумісність такої фігури з будь-якою державною посадою.
Притягнути до кримінальної відповідальности Д. Табачника, з-за океану важко, бо це справді нічого не дасть. Треба, щоб це зробив, громадянин (громадянка, громадяни) України. Текст приблизно такий:
Генеральному прокурору України
Прошу (просимо) притягнути міністра освіти Дмитра Табачника до кримінальної відповідальности за систематичне розпалювання національної ворожнечі в Україні, за систематичну дискримінацію україномовного населяння України та державної української мови. У своїх статтях і виступах (дати точні дані, яких) Д. Табачник систематично атакує національну меншину України – україномовних українців – принижує українську мову, заявляюючи, що вона вимирає. Такі заяви міністра освіти по-перше – неправда, де бажане видавано за дійсне, а по-друге вони виглядають, як атака агента іншої держави на незалежність нашої держави, бо незалежна демократична Україна гарантує свободу від дискримінації усім національностям України і всім національним мовам. Усякі атаки на національні мови України, усяка дискримінація цих мов – це підготовка духовного геноциду носіїв атакованої мови. Досвід підказує, що такі діяння мають усі ознаки готування дуже тяжких злочинів: зміни демократичного конституційного ладу України та духовного геноциду україномовного населення. Ці діяння підлягають покаранню згідно із статтями 14, 15, 109 п.3, 110 п.2, 111, та 442 Кримінального кодексу України.
Перебування такої антидержавно настроєної людини на посту міністра освіти суперечить Конституції України, а також европейським цінностям, де освіта невіддільна від поваги до всіх національюностей та їхніх мов.
Поза всім іншим «діяльність» Д. Табачника саботує вступ України до Европейського Союзу, де поширення фобії до громадян своєї держави неможливе.
Підпис (Підписи):
Чи ж ізнайдеться в Україні козак, який позве до суду шановного міністра, а заразом і його шефа за призначення злочинців на державні посади та за невиконання свого святого обов’язку гаранта Конституції України?
