Чи справді російськомовні в Україні неповноцінні?

Йосиф Сірка

ukrmovajiТаке враження складається, коли в комп’юторі виходиш на сторінку газети Українська правда. Що тут часто появляються статті російською мовою, то читачі вже звикли до цього. Але дивує, що журналісти газети чомусь у інтерв’ю з новим головою українського уряду надали перевагу російській мові, а не державній, якою повинен би володіти Володимир Гройсман.

Перше інтерв’ю нового голови уряду Ґройсмана було поміщене в інтернетній УП 16.5.16. Питання голові уряду України ставили Севіль Мусаєва-Борович (яка є одною з ключових осіб редакції) та Світлана Крюкова. Дуже дивним мені здався той факт, що в країні, де 80% громадян вважають себе українцями, інтерв’ю чомусь появилося російською мовою.

Я переконаний, що журналісти і сам Прем’є-міністр України володіють державною мовою в достатній мірі, щоб провести інтерв’ю українською. Але чомусь була обрана російська – незрозуміла політика редакції щодо мови. З поміщування російськомовних статей в УП можна зробити висновок, що усі українці володіють російською, а 20% українських громадян іншої національності редакція вважає неповноцінними. Так сприймається публікування статтей російською, бо за 17 років існування УП її російськомовні читачі вже могли опанувати державну мову. А якщо не зуміли вивчити державну мову за 17 років, то їх і держава не цікавить. Отже таким людям не потрібна і Українська правда.

Я б може й не звернув увагу на таку «дрібницю», але день пізніше у Києві, на закінчення Міжнародного конкурсу української мови, нагороджували переможців. Йдеться вже про ХVІ Конкурс, на якому нагородили понад 100 знавців української мови. Засновником цього Конкурсу був відомий канадець українського походження Петро Яцик ще 2001 р.. Петро Яцик, уродженець України, відзначався від інших українців в Канаді своїм меценатством – він спонзорував заснування Українського наукового інституту при Гарвардському Університеті (США) та Канадського інституту українських студій, які досі існують і поповнили науку вже сотками наукових досліджень.

Метою П. Яцика було, за допомоги Міжнародного конкурсу української мови, виховувати і будувати українську націю. Наприкінці існування СССР українська мова вже була майже повністю витіснена з наукового світу, а про українську націю ніхто не згадував, бо накидали російську мову усім народам СССР та «нову совєтську людину» – замість національності. А для цієї «нової людини» було вже все готове російське – мова, імперська історія, російська нація.
Українську націю згадували хіба що у сполученні «буржуазні націоналісти». Отаким чином українці в СССР були відомі лише як «буржуазні націоналісти», чим стали першими у світі «буржуазними націоналістами», які не мали власної буржуазії. Тому задуманий П.Яциком Конкурс, був ідеальним, щоб привернути увагу до української мови, а через неї і до нашої нації.

За останні роки в Конкурсі української мови взяло участь понад 5 мільйонів людей з понад 20 країн світу. В Україні мало хто знає, що поза межами України живуть етнічні українці великими групами не тільки в сусідніх з Україною країнах – в Росії, Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Молдаві, але й в Сербії та Хорватії, Бразилії, Арґентині, а українська діаспора «розкидана» по всьому світу та на всіх континентах. Тому Конкурс української мови має й велике об’єднуюче значення. Дивує, що ніхто із редакції УП не спромігся зробити інтерв’ю хоч би з організаторами, коли не переможцями цього Конкурсу.

На фоні Міжнародного конкурсу української мови поява на сайті „Української правди” інтерв’ю російською мовою виглядала, мовби, демонстрацією, мовляв, ви собі «забавляйтеся» українською, а про державні справи ми будемо писати тільки мовою окупанта.

Я певний, що не один скаже – та яка різниця якою мовою, головне, що стаття, чи

інтерв’ю стосуються актульних проблем. І в цьому була б правда, коли б ми не забули, що вже 25 років тому ми чули: «Какая разница на каком языке, главное, чтобы была колбаса». А потім, коли отримали ковбасу, міністерські портфелі, депутатські крісла, заводи, банки, та ін., то про мову забули. І саме це на сторінках Української правди ми відчуваємо майже щодня.

Складається враження, що Українська правда вважає російськомовних неповноцінними громадянами, коли вважає, що російськомовні не зрозуміють, якщо написати українською. Зрештою, Радіо Свобода (українська редакція) проводить інтерв’ю з російськомовними і подає на своєму сайті їхній переклад, бо це україномовне радіо. Та і решта газет не робить калік із читачів, як це робить УП. Найкраща українська газета (на мій погляд) «День» публікує матеріяли з найрізноманітніших ділянок і доводить цим багатство і вишуканість української мови. Тому дивує, що Українська правда, своєю «поведінкою» доводить, що вона неукраїнська, а лише користає з назви, яка робить враження української.

Хтось із переможців Радіо Свобода сказав, що: «Українська мова – наша незалежність!»

Шкода, що, навіть після окупації та анексії частини української території ще багато- хто в Україні не зрозумів, що саме користання чужої мови громадянами України було арґументом для аґресора окупувати українську територію. Окупант не побоявся своїм вчинком зломити надане слово ҐАРАНТІЇ та порушити статут ООН і усі Міжнародні закони та угоди.

Українські ЗМІ повинні більше анґажуватися в процесі вивчення державної мови і допомагати зрозуміти потребу знання державної мови тим, хто живе і хоче жити в Україні. В цивілізованому світі, якщо людина хоче стати громадянином, то повинна скласти іспит із знання мови даної країни. А в РФ навіть так зв. Автономні республіки змушені знати державну російську.

Знання українцями двох і більше мов ніхто не повинен використовувати для того, щоб їм замінювати державну мову мовою окупанта. Українська мова належить до найстарших мов світу, вона протягом останніх 25 років довела, що нею успішно можна розвивати усякі науки, вона застосовується у високотехнічних науках. Тому незрозуміло, що переслідувала УП, публікуючи інтерв’ю з головою українського уряду мовою аґресивного окупанта. Я переконаний – коли б воно відбулось українською мовою, то його би зрозуміли і російськомовні.

Залишається загадкою, чи воно було призначене для російськомовних, чи для росіян? А може в тому було ще щось інше?

20.5.16 р.

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа