Навести порядок з обігом зброї, а порядок – це Закон
22 травня почався збір підписів за електронну петицію до Президента України з вимогою навести порядок з обігом зброї, а саме – прийняти Закон України “Про зброю”.
Нагадаємо, що така сама петиція вже була створена у 2015 році та адресована тодішньому Президенту Петру Порошенку, але була відхилена попри достатню кількість набраних голосів громадян. Саме від тоді власники та любителі зброї почали іменувати себе “11%”. Петро Порошенко назвав дані статистики, які кажуть, що тільки 11% громадян є прихильниками права на володіння зброєю.
У тексті петиції йдеться:
“…закликаємо Вас:
1. Забезпечити гарантоване Конституцією України невід’ємне право громадян на захист власного життя, здоров’я, майна та життя і здоров’я інших людей, зокрема із застосуванням зброї самозахисту.
2. Ініціювати серед першочергових розгляд у парламенті законопроекту про регулювання обороту зброї серед цивільного населення.”
Ініціатором цієї та попередньої петиції (2015 р.) виступає Українська асоціація власників зброї (УАВЗ). Що ж до законопроекту, про який йдеться – це громадський законопроект № 1135-1 “Про цивільну зброю і боєприпаси” , зареєстрований у Верховній Раді України ще в грудні 2014 року.
Цивільна зброя — зброя, призначена для використання громадянами з метою самооборони, колекціонування, полювання та для проведення тренувань і спортивних змагань.
У чому саме полягає потреба законодавчого врегулювання обігу зброї?
Для початку розберемося в кількох нюансах:
1. Україна – єдина держава в Європі, яка не має закону про зброю. Сьогодні, всупереч вимогам Конституції, порядок обігу цивільної зброї в Україні встановлений не законом, а підзаконними актами.На даний час усе правове регулювання цієї сфери здійснюється Наказом МВС України № 622 від 1998 року, який точно не є законом, до того ж позначений грифом “для внутрішнього використання”.
2. Громадянам України на сьогодні доступний широкий асортимент вогнепальної зброї. Власником гладкоствольної зброї можна стати з 21 року, нарізної – з 25 років. Процедура отримання та придбання зброї не є складною та займає від 1 до 2 місяців. Недоступною категорією зброї залишається автоматична зброя (така практика існує у всьому світі, автоматична зброя призначена для армійського використання) та короткоствольна (пістолети та револьвери). В окрему категорію винесена травматична зброя, яка відноситься до спецзасобів та формально називається “пристрій для відстрілу гумових куль”.
За даними МВС “на руках” у громадян України зараз перебуває близько 910 тисяч (!) одиниць легальної (!) вогнепальної зброї.Кількість нелегальної оцінюють у 5 млн (!) одиниць.\
На 100 українців припадає 7 одиниць зброї. У США, для порівняння, 88 одиниць на 100 осіб.
3. Поняття “вільне володіння зброєю” – некоректне, воно не передбачає можливості кожному охочому придбати пістолет у супермаркеті, і зараз більше лякає і так наляканих противників права на зброю. Володіння зброєю в будь-якому випадку не є “вільним”, а має бути жорстко контрольованим, починаючи від моменту отримання дозволів.
4. Всупереч стереотипу, зброя в Україні ЛЕГАЛЬНА (до того ж наше правове регулювання цієї сфери є ліберальнішим ніж у деяких європейських країнах) і отримати дозвіл на володіння нею можна “ВІЛЬНО” (тобто, при наявності бажання та після проходження усіх процедур у дозвільній системі МВС). Щоправда, вся цивільна зброя юридично кваліфікується як мисливська (навіть в дозволі на АК у вас буде вказано “мисливська зброя”).
У Швейцарії усі повнолітні можуть без будь-якого дозволу придбати вогнепальну зброю, а до 2010 року усі дорослі працездатні швейцарці були ЗОБОВ’ЯЗАНІ зберігати у себе вдома автоматичні гвинтівки.
Головне питання: потрібен українцям закон про зброю чи ні?
Відповідь – потрібен.
Відсутність належного правового регулювання і єдиних для всіх правил володіння та використання цивільної зброї позбавляє законослухняних українців дієвого засобу захисту свого життя та здоров’я від злочинних посягань. А за відсутності реального контролю, злочинці мають практично необмежений доступ до будь-якого виду зброї.
Доступність цивільної зброї буде фактором стримування проти злочинності та в певній мірі звузить сферу нелегального обігу зброї.
Щоб зрозуміти всю “драматичність” ситуації, потрібно пам’ятати, що злочинцю не потрібен “легальний ствол”. Ринок нелегальної зброї ширший та дешевший. Злочини здійснюють з незаконною зброєю.
Окрім того, озброєність громадян є важливою складовою сфери національної безпеки. Адже в 2014 році було тисячі прецедентів, коли добровольці відправлялися на Схід саме зі своєю мисливською зброєю: мисливськими гвинтівками та карабінами, в той час коли ЗСУ не могли адекватно забезпечити власні та добровольчі сили зброєю, амуніцією та боєприпасами.
За статистикою МВС, найбільший пік покупок цивільної зброї в Україні припадає саме на 2014 рік, на час розпалу російської агресії.
Звичайно, другою проблемою на шляху до введення практики самозахисту за допомогою зброї є норми Кримінального кодексу у цій сфері, вдосконалення яких має бути наступним кроком. На даний час право на захист свого життя та здоров’я та своїх близьких є конституційним правом кожного громадянина, проте цей захист є тільки “пасивним”, з розрахунком на те, що це зробить правоохоронна система, в реальності – пост-фактум.
УАВЗ:
“Володіння цивільною зброєю, зокрема короткоствольною для самозахисту, має бути врегульовано Законом України «Про зброю», який встановить чіткі, справедливі, але водночас жорсткі правила.
Закон стане підґрунтям для правового регулювання сфери громадської і національної безпеки, усуне прогалини законодавства і відновить конституційний правопорядок в сфері обігу існуючої зброї.
Обіг зброї в Україні має бути впорядковано, а порядок – це Закон!”
