Зараз мобілізованих масово заманюють підписувати контракти із ЗСУ. Роблять це старим дідівським способом: “А давайте ми вам зробимо зарплату ого-го?”. На, що мобілізовані у 90% випадків відповідають: “А давайте без “давайте”?” і свалюють додому, де у них немає роботи взагалі або зарплати в 2-3 рази менші. Від такої “неблагодарної” статистики, я думаю, у генералів вибухають пукани і вони “розуміють, що нічого не розуміють”. “Як так? Ми їм грошей насипали, а вони не хочуть служити!”
Всьо. На цьому мотиваційні методи у генералів закінчились. Ну, правильно, вони ж родом з срср – не знають, що мотивація грошима працює успішно тільки до певного рівня, а далі – ні.
А вирішення проблеми “Як залучити мобілізованих на контракт?” лежить на поверхні: тільки треба, відповідальним за процес генералам, сісти дружньою і веселою компанією на БМП і поїхати екскурсією переднім краєм оборони в АТО. Без попередження бажано.
Вони б швидко довідались, що:
– солдати не повинні за власний кошт облаштовувати з підручних матеріалів (читай – з сміття) місця свого проживання
– солдати не повинні готувати собі їсти на відкритому вогні, під відкритим небом
– солдати не повинні служити без ротації більше, ніж 2-3 місяці
– солдати не повинні думати, де помитись і як попратись “в полях”
– солдати не повинні думати, де взяти дрова і воду
Це ті моменти, які стримують від підписання контраку. Як бачите пункту “мало платять” тут немає. І правильно, бо для багатьох фінансова сторона досить заманлива. Небагато сіл, міст і райцентрів в Україні, де чоловік може чесно заробити 6000 грн із врахуванням виплачених податків.
Вражає те, що вищенаведений список “проблем” насправді є логістичними завтиками. На складах ЗСУ є і завжди було все необхідне для їх вирішення. І навіть, якщо нема, то це ж не стратегічний бомбардувальник – це примітивні побутові речі, які коштують “копійки” у порівнянні зі озброєнням і боєприпасами.
Наприклад:
– чому під місця проживання в полі не використовувати морські контейнери з вмонтованими ліжками, буржуйкою, шафами, столом, електропроводкою і тд? Ви розумієте, наскільки швидша і зручніша ротація роти на передок? Приїхав екскаватор, викопав п’ять ям, закинули туди контейнери, накрили колодами, засипали землею – все. Зараз: приїхав екскаватор, вирив п’ять ям, вивантажили машину колод – далі мастіть собі самі голову.
– де ці широко-розрекламовані мультипаливні польові кухні? Чому їх так мало видають? Де посуд до них в комплекті? Якщо позиція навіть роти 1-5 км, то як відділення має ходити їсти? За пару кілометрів з казанком?
– як можна зберегти сім’ю або здоровий психологічний клімат всередині, якщо чоловік на рік часу викреслений з неї? Я взагалі не можу знайти причин, чому не відпускати особовий склад що два місяці у відпустку на десять днів. Армія – це ж не тюрма і сюди не відправляють як на заслання.
– от ви їздили в ліс на шашлики? А тепер уявіть, що на шашлики ви поїхали на рік часу. А тепер спробуйте з того, що ви з собою прихопили в авто, збудувати навіть не баньку – примітивний душ, щоб після приготування шашликів мати змогу помитися. А попрати задимлені шашликом речі слабо? Чому до сих пір волонтери за гроші українців повинні “винаходити ровер” і розробляти для армії мобільні банно-пральні комплекси? Ну, гарантію даю, що воно все є на складах. Всі ці ротні і батальйонні мультипаливні причепні бані в комплекті з банщиками і березовими віниками 1957 року нарізки. Знаєте, до речі, чому в армії тотальна проблема із зубними захворюваннями? Тому що, щоб банально почистити зуби, треба мати залізобетонну силу волі.
– дрова і воду кожен підрозділ дістає як хоче. Раніше тупо їхали в ліс або посадку і пиляли все, що погано стоїть. Зараз все втихомирилось і “прокидаються лісники”, які розповідають, що можна, а що – ні. І вони 100% праві. Але чому ротний або командир батареї має сушити голову, де “вкрасти” вантажівку дров? Він же б о й о в и й офіцер! Чому він про це має думати, а не, скажімо, відповідальний за матеріально-технічне забезпечення бригади?
Все, що я тут вам розказую – це не пригоди конкретно моєї батареї. Це загальне враження від спілкування з солдатами мінімум трьох бригад і одного батальйону. Звичайно, умови в інших місцях можуть відрізнятися але чомусь я не вірю, що суттєво.
Від армії “здорового курця” нас відділяє не так вже і багато, зрештою як і від нормальної держави: тотальна прозорість і меритократія.
