«Якщо там будуть точки проблемні для сприйняття тими чи іншими, може бути винесене на референдум, щоб не якийсь політик ухвалював рішення, яке розколює суспільство, а щоб сам народ, саме суспільство прийняло таке рішення, чи підходять ті чи інші домовленості», – заявив наш новообраний істеблішмент.
Перш за все потрібно нагадати, що ключовими повноваженнями Президента України є формування зовнішньої політики держави, яка повинна опиратися на Конституцію та Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». Зовнішня політика ґрунтується на багатьох принципах, серед яких: суверенна рівність держав; утримання від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої іноземної держави; повага до територіальної цілісності іноземних держав та непорушності державних кордонів; невтручання у внутрішні справи держав та інше. Зовнішня політика повинна виходити насамперед з необхідності гарантування безпеки, суверенітету та захисту територіальної цілісності України, адже основними засадами зовнішньої політики є перш за все забезпечення національних інтересів і безпеки України.
Винесення на референдум питання про мирні угоди з Росією не лежить в площині компетентності та відповідальності українського народу, бо це є прямою сферою відповідальності Президента України. Він є главою держави, Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент не має морального права перекладати свою відповідальність на український народ, який не в змозі адекватно оцінити проблему такої ваги, через недостатній рівень освіченості та компетенції середньостатистичного громадянина, який у свою чергу обмежений від отримання інформації належного рівня для оцінки ситуації. Проблеми такої складності лежать виключно в компетенції Глави держави та Парламенту.
Вирішення складних питань шляхом «референдуму» призводять до нечуваних наслідків навіть у країнах із сталою демократичною культурою. Brexit – вихід Великої Британії з Європейського Союзу, ключова тема на міжнародній арені у 2016 році. Процес виходу з ЄС досить тривалий і несе за собою чималі наслідки: необхідність переорієнтації виробництв, порушення соціальної та політичної стабільності та інше. Тепер британці метикують, що ж робити із своїм демократичним волевиявленням. Адже популістські обіцянки без прагматичних кроків завели Великобританію на манівці. Така історія тріумфу популізму та маніпуляції суспільством… Цей урок може й спіткати українців, проте у нашому випадку розводити руками буде вже ніде. Прихильники виходу Великої Британії з ЄС вже сьогодні починають усвідомлювати наслідки історичного «референдуму» і стають противниками цього процесу. Однак «слово не горобець, вилетить – не впіймаєш».
Українці також мали власний досвід «успішних» референдумів на Сході нашої країни та в Криму, котрі проводилися під дулами автоматів російських окупантів. Ми і дальше знаходимося під тиском військової сили агресора та в умовах тотальної гібридної війни, тому тези про так звані «референдуми» повинні розбиватися суспільством як хвилі об скелю, досить нам такого «волевиявлення». Інформаційна війна, яка ведеться ворогом на нашій території дає свої плоди, через різноманітні проросійські ЗМІ окупант вдається до успішних маніпуляцій свідомістю наших громадян. Можемо проаналізувати нещодавні результати президентських виборів, де кремлівські кандидати, люди котрі приклали своїх зусиль, щоб Українська держава була пошматована агресором, сьогодні отримують майже 16% підтримки серед наших громадян, незважаючи на російську агресію. Український виборець знову віддає свій голос за проросійського кандидата. То ж про яку свідомість ми можемо вести мову коли питання стосуються національної безпеки та існування нашої держави!?. Досить нам безвідповідальності, яку хочуть благословити голосами «більшості». Нам потрібен сильний і відповідальний президент, а не «боягуз», який готовий ховати голову в пісок або ж ставати перед окупантом на коліна.
Жодні «референдуми» не повинні стати інструментом для мимовільної капітуляції української держави перед ворогом. Президент повинен усвідомити, що українці пролили чимало крові за свою незалежність, щоб отримати Мир виключно ціною перемоги! Степан Бандера заповідав: «в усякій боротьбі і в усякій розумній політиці сенс полягає в тому, щоб, жертвуючи малими, частинами позиціями і вартостями, здобути головну мету. В цьому полягає всяка перемога, виграш. А пожертвувані, втрачені вартості – це ціна перемоги. Що більша мета, що тяжче змагання – то більші бувають жертви».
В нашій ситуації Президент не може собі дозволити вести опотурністичну і лояльну політику щодо Москви, адже такі дії надзвичайно сильно підривають підтримку України на Заході. Необхідно скерувати свої сили на зміцнення обороноздатності нашої армії, реформування спеціальних служб та правоохоронних органів держави. Діалог з Росією буде: з позиції сили, за підтримки міжнародної спільноти та винятково на українських умовах. А розмовлятимемо про розмір репарацій за заподіяні збитки під час російсько-української війни. Все решта – від лукавого. Я не президент – я не капітулюю!
Автор: Іван Ковалик, координатор “Вільних Людей” у Тернополі
