Ефект «Бабусі і кота» заслуговує того, щоб його внесли в усі підручники з політології. За добу ця фотографія підірвала український інтернет, а бабуся і кіт точно обійшли за популярністю політиків другого ешелону. Ми отримали візуальний символ боротьби з режимом і готовий слоган. Якщо це сталося б тиждень тому, між партіями розгорілася б справжня боротьба за право включити їх до списку або висунути по мажоритарному округу. Перемога була б гарантована.
Звичайно, влада допомагала розкрутці ідеї, як могла. Істерика дніпропетровських керівників, героїчна нічна операція (заклей бігборд), оголошення автора у всеукраїнський розшук і доведення до реанімації керівника рекламного агентства тільки сприяли розкручуванню скандалу. І, до речі, ця реакція влади була цілком передбачувана. Вони люблять діяти з ґрацією слона в магазині порцеляни. Дивно, що під вечір до Дніпропетровської області терміново не вивезли масовку з Олегом Калашниковим на чолі. Вони б під звичну пісню «Еднаймося» могли за пару годин зловити і замучити кілька сотень дніпропетровських котів. Але я б не поспішав звинувачувати Вілкула (голова ОДА) в дурості. Злякався він абсолютно правильно.
Найбільше диктаторські режими бояться і не люблять, коли над ними сміються. Перевірено не раз – сміх це найбільша загроза. Вони звикли працювати в форматі залякування. Страшні і жорстокі, що вселяють страх – ось їхній коник. І відповідна істерика опозиції, стогони про політичні репресії і моторошні повідомлення з залізничної лікарні – працюють на цей образ жорстокої і сильної влади. Опозиція, звичайно, знайде певну кількість відчайдушно сміливих союзників, але в цілому народ не ризикне йти на відкритий опір. Бо страшно. Акції під час судів над Тимошенко в Києві та Харкові своєї «масовістю» це дуже переконливо проілюстрували. Зовсім інша справа, коли диктатор смішний.
Коли народ починає сміятися над владою – він її вже не боїться. Саме насмішка, жарт і іронія – найефективніша зброя проти регіонального котка. Тому влада так і намагається задушити саме цю тактику в зародку. Плакати «Ми об’єдналися заради Україна» теж страждали, але не в тих масштабах. Їх забороняли місцями і швидше через тупе завзяття холуїв на місцях. А ось кіт з бабусею – зовсім інша справа.
Дуже характерно, що така чудова кампанія народилася не в центральному штабі Об’єднаної опозиції чи Удару, а спонтанно в провінції. Гей, великі вожді – ви занадто серйозні, занадто захопилися розкруткою образу жертви, яку народ повинен пошкодувати і захистити. Не працює. Змінюйте стиль. Опозиції варто зробити висновки і взяти ідею на озброєння. Тим більше, інтернет-спільнота вже в надлишку запропонувала варіантів, а якщо кинути клич у маси – ідеями закидають. Абсолютно правильно опозиція вже пообіцяла захист усім, хто буде насміхатися над владою. Це хороший хід, але потрібно йти далі. Досить плачу і скарг, вистачить неповороткої серйозності – перемагати потрібно легко, впевнено і з посмішкою. Більше плакатів хороших і різних. І нехай Україна, посміхаючись, розлучиться з минулим.
До речі – свіжа ідея. Чудес не буває, з однієї мухи можна зробити тільки одного слона, так що дивімося навколо. Нехороші люди, які працюють в сьогоднішній системі влади, хочуть заборонити мультфільми про Машу та ведмедя, Лунтіка, Шрека. Ідіоти зробили подарунок опозиційним креативникам. Їх теж можна захистити від сумних чиновників і злочинного режиму. А вже для творчості який простір! Шрек з Фіоною звільняють Межигір’я, Лунтік вчить кандидатів від влади не брехати. Загалом – є над чим працювати.
Замість післямови:
Кіт – точно не з Партії Регіонів і точно не стане “тушкою”: принаймні, поки буде живим. Ставлення Кота до “собачої мови” ні в кого не викликає найменших сумнівів.
2) поширивши інформацію про неї серед своїх знайомих;
3) додавши до колекції присвячених КОТУ демотиваторів свій/новий/десь побачений, але ще відсутній на “стіні” евенту.Пости без символа КОТА безжально видалятимуться.Ми – За КОТА! Хто не з нами – той з Партією Регіонів!
