Антипутінізм як антинацизм

«Антипутінізм як антинацизм» — польські ЗМІ

putin-trump

Для західного істеблішменту Дональд Трамп — справжній антигерой. Над Віслою Путін став втіленням абсолютного зла, часто його порівнюють з Гітлером. В діях російського президента можна знайти аналогії з тим, що робив лідер Третього рейху. Наприклад, анексію Криму провели таким же «мирним» способом, як аншлюс Австрії. Але навіть такі аналогії не дозволяють прирівнювати Путіна до Гітлера, — пише Rzeczpospolita у публікації під назвою «Антипутінізм як антифашизм». Росія другого десятиліття XXI століття — це зовсім не та дійсність, що була у 1930-ті роки минулого століття в Німеччині. Путінський режим, дійсно, авторитарний, а російське суспільство дозволило запаморочити себе імперськими гаслами, але чи свідчить це про нацистську диктатуру? Західний істеблішмент проголосив Путіна ворогом не просто так: переслідування опозиції, різанина в Чечні, напад на Грузію, війна з Україною говорять самі за себе. Всі ці гріхи служать Заходу приводом для того, щоб виставити російського президента політиком, що втілює в собі абсолютне зло, однак раніше це не перешкоджало перезавантаженню. Але напруженість між Заходом і Москвою — це не відображення боротьби добра зі злом, а лише зіткнення різних інтересів. Можна зауважити аналогію з тим, як західний істеблішмент оцінює в пропагандистській сфері Путіна, і явищем, яке називають «reductio ad Hitlerum». Йдеться про специфічний механізм дискредитації політичних супротивників. Reductio ad Hitlerum — це пошук найменших спільних рис когось, кого намагаються очорнити і порівнюють з диктатором Третього рейху. Цей метод можна проілюструвати наступною формулою: якщо хтось висловлює думки на тему, що не стосується минулого, але подібні з позицією Гітлера, значить він нацист. Після Другої світової війни reductio ad Hitlerum стало в Польщі ефективним пропагандистським інструментом проти «проклятих солдатів». Нині ми маємо справу з reductio ad Putinum. Щоб тебе записали в ряди «російських агентів» або пропутінських політиків, в Польщі достатньо висловити судження на якусь тему, що збігається з думкою президента Росії, а одночасно розходиться з думкою західного істеблішменту. Путін з самого початку свого президентства проводив політику «вставання з колін», повернення Росії сильної міжнародної позиції, якою володів СРСР в період холодної війни. З одного боку, на неї працює конфронтаційний курс щодо Заходу: нагадування про свою «сферу привілейованих інтересів» (як у випадку України), оспорювання американського лідерства у світі і спростування ідеї, що ліберальна демократія — це система, яка не має альтернатив. З іншого боку, пропагується фальшива картина історії, в якій Росія нібито завжди грала виключно позитивну роль. Інший аргумент — тема одностатевих шлюбів. Західний істеблішмент підтримує її, а президент Росії виступає проти таких тенденцій, говорячи про необхідність збереження моральних і суспільних норм, які хоче скинути західна культурна революція. «Великодержавний патріотизм» служить в першу чергу пропагандистським інструментом для консолідації росіян проти Заходу і виправдання авантюризму Москви на міжнародній арені. Однак Кремль не заходить надто далеко: конфліктні ситуації не виключають укладення вигідних економічних договорів. У свою чергу, утиск сексуальних меншин пояснити слід не так турботою президента Росії про моральність співвітчизників, як популістським потуранням того, що велика частина російського суспільства до цих пір не приймає західні новації в сфері моралі. Незважаючи на всі ці застереження, якщо якийсь західний політик вирішить критикувати систему функціонування Європейського союзу, зовнішню політику Обами чи культурну революцію, яка рухається до того, щоб дати одностатевим парам права, якими користуються гетеросексуальні союзи, він може відчути, що таке reductio ad Putinum, на собі. Може скластися враження, що навіть якщо порівняння Путіна з Гітлером неправомірне, то антипутінізм став антифашизмом нашого часу. Якщо співпраця Сталіна з Гітлером стала після 1941 року в комуністичних країнах забороненою темою, то зараз західний істеблішмент вдає, ніби він ніколи не співпрацював з Путіном. Слід також замислитись, кому вигідні дві картини світу, що суперечать одна одній: західна і кремлівська. Перша зображує Путіна втіленням абсолютного зла, а істеблішмент «вільного світу» — гарантом прав людини, ліберальної демократії і інших політичних благ. На другій картині ми бачимо президента Росії в ролі захисника суверенітету держав і консервативних цінностей, а такі політики, як Обама чи Клінтон, постають там як лідери нового колоніалізму і поборники загального розкладання. Ці дві картини приносять користь як Путіну, так і західному істеблішменту. Обидві сторони використовують один аргумент: хто не з нами, той проти нас. Це своєрідний шантаж, який використовується в тому числі проти польських політиків. Західний істеблішмент (розбіжності в рядах якого, втім, посилюються) виступає проти Путіна з найрізноманітніших причин. Частина цих причин, таких як необхідність приборкати імперські апетити Кремля, пересікаються з інтересами Польщі. Інші, як питання прав сексуальних меншин, — вже ні. Польські національні інтереси вимагають розділяти ці дві сфери і уникати вступу в чужі ігри. У тому числі в контексті змін, які може принести президентство Трампа, — наголошує Rzeczpospolita.

«Росія хоче хороших відносин з Польщею за умови, що ми здамося», — говорить історик та політолог Єжи Тарґальський у розмові з порталом fronda.pl. Нещодавно Путін, звертаючись до нового посла Польщі в Москві, заявив, що Росія «готова зробити все зі свого боку для того, щоб відновити політичний діалог на основі взаємної поваги і прагматизму задля покращення польсько-російських відносин». Тарґальський називає «це порожніми словами в рамках пропаганди, яка не має жодного значення». «Такі загальні фрази лунають для того, щоб ніхто не міг звинуватити Путіна в конфронтаційній політиці. Путін має показати „людське обличчя”, і він це намагається робити. Потім він скаже, що простягнув полякам руку, а вони її вкусили», — каже історик. Публіцист додає, що для Росії «Польща має бути слухняною, повинна бути васалом і не заважати російсько-німецькому союзу, який може розвиватися тільки на шкоду польським інтересам». «Навіщо нам хороші відносини з Росією, з країною, яка хоче нас знищити? Відносини з тим, хто хоче вас собі підпорядкувати, означають, що ви добровільно здаєтеся», — каже Тарґальський. Політолог твердить, що йому незрозуміле «прагнення до добрих взаємин з Росією» з боку західних лідерів. «Якщо Росія хоче хороших відносин з Польщею, нехай вона відмовиться від спроб підпорядкувати її собі», — продовжує він. Історик вважає, що поки Росія не розпадеться, або Польща не поступиться, російські провокації в регіоні продовжуватимуться. «Я вважаю, що Росія хоче створити в Польщі проросійську націонал-католицьку партію, яка стане аналогом „Альтернативи для Німеччини” (право-популістська партія, керівництво якої відверто підтримує анти європейський російський режим Путіна — ред.) або „Національного фронту” (право радикальна націоналістична партія, що фінансується Кремлем — ред.) Марін Ле Пен», — стверджує Тарґальський. На його думку, крах Росії можливий тоді, коли вона не зможе досягти своїх імперських цілей і не отримає коштів від Заходу. Крім того, вже вичерпуються резерви, сума яких становила 45 млрд доларів.

У виданні Newsweek болгарський політичний аналітик, дослідник посткомуністичних ситуацій в Росії та країнах Східної Європи Іван Крастєв застерігає, що 2017 рік може стати роком революцій в Європі. «Епоха, що розпочалася у 1989 році, добігає свого завершення. Тоді ми задавали собі питання: яка наступна країна стане демократичною? Нині питання звучить: де ще до влади прийдуть популісти?», — коментує він перемогу Трампа у виборах президента США. Іван Крастєв не впадає у розпач після поразки Гілларі Клінтон, а тільки об’єктивно обмірковує наслідки вибору Трампа новим главою американської держави. «Для Європи перемога Трампа має величезне значення», — наголошує він. На його думку, кампанія американського мільярдера спиралася на страхах перед майбутнім. Американців під’юджує тривога перед глобалізацією, яка ще не так давно була головною силою США. Нині ролі помінялися. Подібно ситуація складається у Європі. Згідно із дослідженнями, впродовж наступних 30-ти років у Європі може зникнути 40% місць праці. А як відомо, популісти будують свій капітал на страхах. І що цікаво, ці європейці сприймають перемогу Трампа як посилення своїх позицій — так відбувається в Угорщині Віктора Орбана. За словами політолога, Ярослав Качинський має багато спільного з новим президентом США. Мова йде, передусім, про «анти-ліберальні прагнення і ворожість до західних еліт». Однак є також велика різниця. «Пропутінські висловлювання Трампа для президента Права і справедливості становлять чималу проблему», — вважає Костарєв. Прокремлівські поривання Трампа випливають з факту, що головну загрозу для позиції США він бачить в Китаї та ісламі. А тому природним союзником йому здається Путін. «Проблема полягає у тому, що Росія зовсім не збирається виступати проти Китаю на боці США», — аргументує експерт. На його думку, новому президенту США потрібно два роки, щоб зрозуміти цей факт. Протягом цього часу такі країни як Польща можуть опинитися під загрозою. Навіть якщо Дональд Трамп не втілить у життя своїх обіцянок про мезальянс з Росією, то позиція США як союзника дуже послабиться. «2017 не буде звичайним роком, коли припадає сота річниця більшовицької революції. Це може бути рік революції у Європі», — вважає Крастєв.

Уряд Польщі любить хизуватися створенням нових робочих місць. При цьому над Віслою нині дуже не вистачає працівників. До Польщі приходять великі інвесори, однак польським роботодавцям все важче знайти охочих до роботи. Ситуацію рятують українці. «Треба для них якомога просторіше відкрити двері, адже вони допомагають нам розвивати польську економіку», — наголошують експерти. Як пише портал money.pl, минулоріч Нижньосілезьке воєводство була найбільш активним та ефективним регіоном економіки усієї Польщі з огляду на залучення іноземного капіталу. З 56 великих інвестиційних проектів над Віслою аж 14 втілюють саме у цьому воєводстві. Новий завод неподалік Вроцлава будує автомобільний гігант «Мерседес-Бенц», а «Тойота» розбудовує вже існуючий заклад. Подібні плани має теж корейський концерн «LG». Кожна з цих інвестицій — це кількасот нових робочих місць. Однак вже зараз у регіоні бракує тих, хто може їх зайняти. Згідно зі доповідями рекрутингових агентств, 41% працедавців у Польщі нині не може знайти працівників. При цьому безробіття над Віслою найнижче за останні 25 років і продовжує скорочуватися, лідер тут якраз Нижня Сілезія. На допомогу приходять українці. «Нинішній дефіцит у робочій силі компенсують працівники з України. Якби не вони, то насправді ми б мали дуже велику проблему. Незважаючи на незручності, пов’язані з оновленням віз та отриманням дозволів на роботу, на щастя вони сприймають наш регіон як привабливе місце для життя», — говорять експерти. Нині у Нижньосілезькому воєводстві офіційно працюють більше 80 тис. українців, неофіційно це число може бути удвічі більшим. «Ринок дешевої робочої сили з Польщі вичерпався. На вільні місця приходять українці. Вже зараз більше мільйона громадян цієї країни офіційно працює у Польщі. У 2017 році українців у нас може бути вже навіть два мільйона», — додають експерти. На їхню думку, над Віслою слід позбутися будь-яких сумнівів щодо цього та скористатися потоком українських працівників так само, як англійці отримали вигоду від польської еміграції», — пише портал.

Опрацював Тарас Андрухович, /prostir.pl

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа