Альтернативи для Зеленського

Україна зараз в тривожних списках політики на планеті. Можливість переростання позиційної війни України з Росією у гарячу стадію з тисячами жертв – це тема січня.

Фактично ми бачимо початок жорсткого протистояння Заходу і Росії. Де Україна часто бачиться лише об’єктом і полігоном.

І найбільшою нелогічністю у цій ситуації є те, що в самій воюючій Україні розкручується фронт внутрішнього протистояння. Де будь-яке розхитування ситуації – на руку ворогові.

Кейс Казахстану

Приклад Казахстану наглядно свідчить про те, що Росія має багато альтернатив. Гострі січневі заворушення і моментальна реакція Кремля. А значить у Путіна були готові. Мали плани підживлення заворушень. Проблема, яка виникла, була відточена у вигідний бік і використана. А значить у центрі прийняття рішень у Москві мали кілька планів. За принципом: виникає ситуація 1 – діємо за планом «А». Ситуація 2 – за планом «Б».

Тож такі плани у Росії є і на випадок внутрішнього загострення в Україні.

Мало того, без усілякої конспірології можемо стверджувати, що Офіс президента обсіли російські «кроти». І вони точно запропонують жорсткі рішення, які призведуть до протистояння.

Фактор Зеленського

Але ми маємо президента, з яким грає оточення свою гру. Це той хрестоматійний випадок в управлінській науці: рішення приймає головний. Але фактично править той, хто пропонує проект рішення і його альтернативи. Ви пропонуєте своє рішення і показуєте безперспективність альтернатив.

Управління Зеленським здійснюється через гру на його нарцисизмі і на його ж страхах.

Основна поставлена стратегічна мета – виграш на наступних виборах. Все інше – другорядне.

І це командне рішення. Оточення Зеленського вже звикло до владного статусу і легких, швидких і великих грошей. Тому його і штовхають на проект «Зеленський 2.0».

Але твереза частина команди має розуміти, що рейтинги Зеленського мають тенденцію до падіння.

І оперативно-тактичні завдання мають зводитися по-перше до втримання основного електорального ядра. І, по-друге, втримувати антирейтинг Зеленського меншим, аніж у Порошенка.

У команди Зеленського є успішний досвід не лише втримання, а й нарощування рейтингів. У січні 2021 року рейтинг «Зе!» вже просідав до 22-23%. А потім Офіс Президента запустив новий сезон «Слуги народу» із умовною назвою «Зеленський – патріот». На фоні розгрому телеканалів Медведчука і репресій проти кума Путіна рейтинг президента до кінця літа злетів на 10 пунктів до 32-33%. Це безпрецедентний випадок в українській історії.

Після офшорного скандалу, «Вагнергейту» та зимовій тарифній невпевненості рейтинг знову сів. Але по факту Зеленський у 2021 році нічого не втратив.

Але проект «Зеленський патріот» своє відіграв.

Саме тому 17 січня ми бачили прем’єру нового сезону – «Зе! – борець з олігархами». Де з минулого сезону залишився Медведчук. І в когорту олігархів будуть «засовувати» ще і Ахметова. І, головне, Порошенка. І робити його «подільником» Медведчука.

Це буде топ темою року. Зрозуміло, що тут потрібна не боротьба, а красива картинка. Врешті – це ж всього лише серіал.

Цементування електорату

Зачепившись із Порошенком штаб Зеленського припустився помилки. Діями проти Порошенка вони цементують свій електорат. Де один з китів стійкості – ненависть до п’ятого президента.

Але, цементуючи власний електорат, Зеленський цементує (і навіть дещо нарощує) електорат Порошенка.

Можливо, що у цьому є логіка. Фактично на осінь їх рейтинги вирівняються. А завантаження в суспільство тези про політику «на двох» фактично унеможливить появу «джокера», яким був на початку 2019 року сам Зеленський.

А що? Зараз новий серіал «Слуга народу» ніхто не знімає. Бойко і Тимошенко мають свої стабільні 10-12% і навряд чи злетять.

Разумков – занадто інтелігентний для того, щоб зібрати весь відпадаючий електорат Зеленського. Та і в очах багатьох – він зрадив Володимира Олександровича. А це в електоральну карму мінусом.

Розкрутити когось нового як альтернативу обом політикам за два роки – не маючи в союзниках більшості телеканалів – нереально.

Фактично розпочата Зеленським війна проти Порошенка залишає їх обох основними претендентами на наступне президентство.

І шанси Порошенка, які два роки тому видалися б фантастикою, стають реальними.

Знову ж, електорат Зеленського – це гармонійні люди з пультом біля телевізора. Узагальнення, звичайно, неправдиві, але чітко показують тенденцію. І усі фокус-групи саме таку картинку і показують. Натомість, електорат Петра Олексійовича має вагомий відсоток тих, хто готовий іти не лише на вибори, а і на майдани.

І будь-яка «червона лінія», переступлена Зеленським, може стати приводом. А це можуть бути і наступ на свободу слова чи переформатування виборчих механізмів. Ну і загравання з Росією, безумовно.

Ціни і тарифи

Здавалося б Зеленського зараз має усе влаштовувати. Вихід у другий тур і перемога, як у 2019-му, хай і з меншим відривом.

Але проти Зеленського грає ситуація. Інфляція 2021 року була понад 10%, а на продукти харчування – більша 20%. Цього року інфляція, попри завіряння уряду, буде не меншою.

Ще гірше з цінами на газ. Цієї зими, якщо все для нас закінчиться вдало, влада зможе втримати ціну. Але більшість людей не знають, що це стало можливим лише за рахунок посадки в калюжу НАК «Нафтогаз» та Оператора ГТС.

І другий раз так «відпетляти» вже буде не можна.

А у бюджеті під субсидії закладена ціна на газ рівня 2021 року.

А кому ще неясно, що такої ціни вже немає? І уявіть «радість» електорату Зеленського та і усіх інших від цін на газ не по 7-96 грн./куб, а по 15-16?

І це не колись, а ось уже в листопаді.

Альтернативи для Зеленського

Рейтинг артиста влаштований інакше, ніж рейтинг політика. Тому не треба ілюзій, що рейтинги Зеленського обваляться до нуля. У нього реальна цементована база у 12-15%, які з ним будуть допоки він буде в політиці.

І тут основне гратиме антирейтинг.

З огляду на неминуче падіння рейтингів уже майбутньої осені через ріст цін та тарифів у команді нинішнього президента теж готують альтернативні плани.

Спробуємо їх зафіксувати.

Багато говорять про план відносного збереження рейтингу до 2023-24 років, а там підрихтувати вибори за рахунок електронного голосування через «Дію». Цей план тільки в теорії красивий. Бо як тільки екзит-поли покажуть іншу картинку, ніж ЦВК – Майдан неминучий. З усіма наслідками для Зеленського.
План на весну. У Зеленського вносять зміни до виборчого кодексу. Які дозволяли б президенту спочатку скласти повноваження, а потім знову балотуватися. Заодно відтермінувати вибори за відкритими списками до наступного разу. І пройти президентські вибори у червні, а парламентські у вересні. Затягуючи Зеленського на залишках рейтингу. А потім сформувати Верховну раду з коаліції «Слуг» і «кріпких господарників» з мажоритарки. План теоретично гарний і проситься. Але на пікові протистояння з Росією виглядає надто безглуздим з огляду безпеки. І червоною ганчіркою для Заходу. Ну і, звичайно, для громадянського суспільства – це буде червоною лінією. Але цей план в Офісі президента точно розглядають. Бо ще раз – наступну зиму рейтинги Зеленського не переживуть.
Намагання просто піти на парламентські вибори 2023 року – але по старій змішаній системі. Це можливість для Зеленського мати у Раді власну фракцію у коаліції з мажоритарниками до президентських виборів. І сильну фракцію після них. Коли він не пройде – вони матимуть «відмазувати» його від неминучих проблем. По кейсу «вагнегейту» – точно.
Змінити Конституцію і перейти до парламентської республіки, намагаючись стати в майбутньому хоч і не головним, але дуже серйозним гравцем. Але цей план в Офісі президента поки не розглядається. Бо Володимир Олександрович поки вірить у свою щасливу зірку і продовження діяльності президентом мінімум до 2029 року.
Так само не розглядається варіант «Так не дістанься ж ти нікому». Це коли Зеленський сходить з дистанції – не йде на наступний термін і розчищає дорогу Разумкову, який має перемогти Порошенка у другому турі.