14 ознак фашизму від Умберто Еко, які можна застосувати до сучасної Росії

Рашизм як одне з облич фашизму. 14 ознак фашизму від Умберто Еко, які можна застосувати до сучасної Росії

У 1995 році один з визначних європейських інтелектуалів Умберто Еко запропонував визначення ур-фашизму, або вічного фашизму. Його суть проста: попри безліч відмінностей між різними тоталітарними системами з різними назвами, вони мають дещо спільне. Цю спільність Еко демонструє на прикладі чотирьох рядків: abc – bcd – cde – def. Хоча групи один і чотири не мають спільного символу, проте у групі три вони такими будуть (с, d, e), що роблять їх сполучниками між групами. Саме вони і творять “сімейну схожість”.

“Отож фашизм став терміном на всі випадки, бо з кожного фашистського режиму можна забрати один чи більше компонентів, але сам режим залишиться впізнавано фашистським, – стверджував Умберто Еко. – Вилучіть із фашизму імперіалізм – і матимете Франка й Салазара. Вилучіть колоніалізм – і отримаєте балканський фашизм усташів. Додайте до італійського фашизму радикальний антикапіталізм (який, до речі, ніколи не захоплював Муссоліні), – і матимете Езру Павнда. Додайте культ кельтської міфології та містику Святого Ґрааля (зовсім чужу офіційному фашизмові) – буде один з найшановніших фашистських гуру Юліус Евола”.

Відомо, що Еко був прихильником лівих поглядів, зокрема й унаслідок власного дитячого досвіду життя в муссолінській Італії. Тому його класифікацію не обов’язково слід трактувати як єдино правильну. Проте спробуймо з’ясувати, наскільки сучасна Росія відповідає глобальному поняттю еківського ур-фашизму.

І ще: всі 14 точок фашизму суперечать одна одній, на що ще Еко звертав увагу, але, на його думку, достатньо бодай однієї з них, щоб навколо неї “почав згущуватися фашизм”».

Отже:

1.Першою характерною рисою ур-фашизму є культ традиції

У російському дискурсі ми знаємо його як “скрєпи”. Ба більше, цього року їх спробували канонізувати – мінкульт РФ підготував проєкт президентського указу “Об утверждении Основ государственной политики по сохранению ‎и укреплению традиционных российских духовно-нравственных ценностей”.

У документі наведено перелік: “До традиційних цінностей належать: життя, гідність, права і свободи людини, патріотизм, громадянськість, служіння Батьківщині й відповідальність за його долю, високі моральні ідеали, міцна сім’я, творча праця, пріоритет духовного над матеріальним, гуманізм, милосердя, справедливість, колектив, взаємодопомога і взаємоповага, історична пам’ять і наступність поколінь, єдність народів Росії”.

Зі “скрєпами”, або “культом традиції”, в РФ усе гаразд.

2.Традиціоналізм передбачає заперечення модернізму

Точка, яку Еко визначає як ірраціоналізм, адже фашизм поєднує захоплення технікою й засудження капіталізму, просвітництва та раціоналізму. Якщо пошукати російський приклад, то з цим нам може допомогти Дмітрій Рогозін – сьогодні керівник Роскосмосу – сфери, яка разом з військово-оборонним комплексом ще з радянських часів була вітриною модернізму. Рогозін раніше представляв РФ у НАТО і як віцепрем’єр відповідав за військово-промисловий комплекс (2011—2018). Якось New York Times написала, що навіть у Кремлі його вважали “більше артистом перформансу, ніж дипломатом”. З цим важко не погодитися, якщо прочитати його яскраві цитати: “Проаналізувавши санкції проти нашого космопрому, пропоную США доставляти своїх астронавтів на МКС за допомогою батуту”; “Кузькіну мать за сучасних видів зброї можна показати і з території РФ”; “Раніше говорив государ-імператор, що в Росії два союзники – армія та флот, а зараз у Росії інші два союзники – нафта й газ”; “Ми є найбільшою сухопутною північною державою з величезними можливостями. Так, пережили великий внутрішній розлад шлунку, голови насамперед”; “Поки в нас наймолодшому директору підприємства Роскосмосу буде 62 роки, марсоходи нам тільки снитимуться, а Фобоси падатимуть у ґрунт”; “Я віруюча людина, у віруючих не заведено стукати по дереву або по голові”; “Росія, на відміну від України, – це підводний човен. Вона має все для автономного плавання: нафту, газ…”.

І вінець традиції та модернізації: “У моєму колишньому виборчому окрузі є конезавод «Хрєновскій» – він старший, ніж усі США, ніж Америка як така. Природно, що й погляди в нас архаїчніші”.

Тож приклад голови Роскосмосу свідчить про успішне (та ірраціональне) поєднання традиції та модернізму в Росії.

3-5. Наступні три точки дещо схожі за значенням:

3. Недовіра до інтелектуального світу завжди була симптомом ур-фашизму, ще від часів заяви Ґерінґа (“Коли я чую слово «культура», то хапаюся за револьвер”)… Офіційні фашистські інтелігенти займалися переважно нападками на сучасну культуру та ліберальну інтелігенцію за її зраду одвічних цінностей. 4. У модерній культурі науковці плекають незгоду як шлях до поглибленого пізнання. Для ур-фашизму незгода є зрадою. 5. До того ж незгода — це ознака різноманітності. Ур-фашизм розвивається, відшукуючи консенсус, експлуатує та перебільшує природний страх перед відмінностями. Першими відозвами фашистів або ранніх фашистських рухів є відозва проти чужинців. Тому ур-фашизм за визначенням расистський.

РФ успадкувала ставлення до інтелігенції, закладене ще більшовиками. На репліку Горького про те, що “інтелігенція — це колір та мозок нації”, Владімір Лєнін відповів так: “Інтелігенція — це не мозок нації, а лайно”. В СРСР інтелігенція була лише прошарком суспільства, до якого нерідко додавали епітет “гнила”. У Росії її підкреслено називали “ліберальною”, що мало схожу конотацію.

Інший феномен – расизм, попри оболонку “єдиної Росії”, є фактором внутрішнього суспільного розрізнення та ксенофобії. Під поняттям “чурка” в РФ узагальнено зібрано представників усіх неросійських народів – від Середньої Азії до Кавказу. Втім, еклектична суть режиму дає змогу змішувати різні поняття і коли треба – поєднувати або, навпаки, розрізнювати. Таким стали погроми в Росії у 2010-му щодо кавказців. Тоді звинувачення впали на … інтелігенцію, яка, мовляв, підштовхнула суспільство до несанкціонованих маршів – так висловився один з ідеологів Кремля Владіслав Сурков.

Не оминув увагою ті події й Путін: “А то доведеться нашій ліберальній інтелігенції борідку збрити й самій одягти каску та вперед, на площу, воювати з радикалами…”.

6.Ур-фашизм виникає зі стану індивідуальної або соціальної фрустрації

Однією з найтиповіших рис історичного фашизму була апеляція до фрустрованого середнього класу, що страждає від економічної кризи або почуття політичної приналежності; класу, наляканого тиском нижчих соціальних верств. Нині, коли старі “пролетарі” стають дрібними буржуа (а люмпени переважно виключені з політичної арени), майбутній фашизм знайде свою аудиторію в цій новій більшості.

Росія пройшла цей шлях разом з Путіним. Його режим було створено на протиставленні до “голодних”, чи, як вони називали, “ліхіх” 1990-х. Власне, на противагу їм під час парламентської кампанії 2007-го в обіг увійшло поняття “стабільність”. Уже тоді соціологи фіксували, що минуле єльцинське десятиліття асоціювали з хаосом, який у суспільній думці ставав синонімом демократії. Уже тоді синхронно й злагоджено працювали телевізор і холодильник. Очевидно, що останній ніяк не пов’язаний з генієм нової влади як цінами на енергоресурси. У 1990-х середня вартість нафти становила 18 доларів за барель, а коли впала до 10 доларів, то стала однією з причин російського дефолту 1998 року. Зате в лютому 2008-го нафта вперше в історії побила позначку в 100 доларів, а 4 липня того самого року сягнула 143 доларів). Тож це дало нагоду творити новий середній клас, який без особливого спротиву міняв свободу на стабільність.

7. … ідентичність такій нації можуть забезпечити лише її вороги. Тому в корені ур-фашистської психології – перейнятість ідеєю змови, бажано міжнародної

Ще з часів СРСР з цим не виникало проблем. У 2018-му опитування “Всероссийского центра изучения общественного мнения” показало, що 66% росіян, тобто 2/3, вірили в теорію міжнародної змови. Тоді вона була спрямована на переписування російської історії та “применшення величі Росії”.

Так звана спецоперація, яка починалася під знаком денацифікації України, вже наприкінці першого тижня отримала нове смислове навантаження. “Головне для нас — захистити Російську Федерацію від військової загрози, яку створюють країни Заходу, що намагаються використати український народ у боротьбі проти нашої країни”, – заявив 1 березня міністр Шойгу. Відтак у подальшій риториці міжнародна змова проти Росії посідала дедалі вагоміше місце.

8. Спільники повинні почуватися приниженими тим, що їхній ворог нахваляється багатством і силою

Еко сам пережив схожий досвід, коли в дитинстві звертали увагу, що англійці їдять п’ять разів на день – на відміну від бідних, але чесних італійців. Та це не мало б відлякувати, адже “фашистські режими” здатні з ними впоратися силоміць. Тож ворог одночасно є надто сильним і надміру слабким. Або, цитуючи того самого Рогозіна: “Вони живуть так солодко, так м’яко, буржуазно. Усе в них добре… Вони з нами не воюватимуть – вони нас бояться”.

І така логіка є однією з болісних хиб фашизму, адже, за твердженням Еко: “Фашистські уряди приречені програвати війни, бо за своєю природою не здатні об’єктивно оцінювати силу противника”.

9.Життя є станом постійної війни, але водночас фашизм проповідує ідею останнього бою

Росія це вже проходила з Другою світовою, коли співала, що “паслєдній бой он трудний самий…”. Сучасний путінський режим нагнітає ту саму ідею апокаліптичного бою, і вже не піонери, а юне покоління росіян натхненно співають: “На земле сей был бы мир, но, если главный командир позовет в последний бой – дядя Вова, мы с тобой”.

10. Сила вождя у слабкості мас

“Окремий громадянин належить до найкращого народу у світі… Вождь розуміє, що владу йому не делеговано демократичним шляхом, а здобуто силою, тому він свідомий, що його сила ґрунтується на слабкості мас. Вони такі немічні, що потребують правителя й заслуговують на нього”.

У сучасній Росії це озвучено на найвищому рівні. “Є Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії”, – лаконічно висловився свого часу перший заступник адміністрації президента РФ Владімір Володін.

Сьогодні цей персонаж очолює Думу і вже на цій посаді, в березні 2020-го, заявив: “Сьогодні, виходячи з викликів, які постають, і якщо хочете – загроз, наявних у світі, не нафта й газ наша перевага… Наша перевага – Путін. І ми повинні його захистити”.

Цю заяву було здійснено при обговоренні поправок до Конституції, які обнулили президентські терміни Путіна й дали йому змогу балотуватися принаймні до 2036 року. Навіть за даними незалежного “Левада-центру”, кількість опитаних, які підтримали це рішення, переважила тих, хто виявився проти.

Тут пригадується один із популярних чи то жартів, чи то бувальщини російської Думи. Отже, ще маловідомомий депутат Володін просив слова в Думі:

– Я Володін!

– Тут усі володіни (в сенсі путінскі), прізвище назвіть!

Тож сучасна Росія послідовно перетворюється на “володіне” царство. Імовірно, цього року там скасують вибори губернаторів і мотивують це також підтримкою Путіна. 17 травня голова “Справедливої ​​Росії” Сєргєй Міронов сказав: “В умовах спеціальної військової операції, чи варто нам восени, в один день голосування, проводити вибори? Ми всі повинні бути як один, а що буде на виборах? Ми повинні боротися з іншим. Ми в цьому залі всі підтримуємо президента й спеціальну воєнну операцію, а на виборах ми повинні говорити про суперечності”.

11.Героєві кортить померти

“Кожного виховують і навчають так, щоб він став героєм. У всіх міфологіях герой є винятковою особистістю. У рамках ур-фашизму героїзм є нормою… герой ур-фашизму прагне героїчної смерті, яку проголошують найвищою нагородою за героїчне життя. Ур-фашистському героєві кортить померти. У цій нетерплячці він значно частіше посилає на смерть інших людей”.

Звісно, ще Горацій пояснив, що “Dulce et decorum est pro patria mori”, а Біблія, що “Немає більшої любові, як хтось життя своє віддасть за друзів…”. Але в російському наративі йдеться про інше. Коли патріарх Кіріл виступає у військовому храмі (13.06.2021) із закликом “А тому йдіть та виконайте свій воїнський обов’язок. І пам’ятайте, що якщо ви життя своє поклали за Батьківщину, за друзів своїх, … то ви будете разом з Богом у його царстві, в його славі, в його вічному житті”, то стає зрозуміло, що смерть за Батьківщину не тотожна обороні Батьківщини. Чи радше інтереси Батьківщини ширші – байдуже, Сирія це чи Україна.

Останні журналістські репортажі з Дагестану та Бурятії – регіонів-лідерів за кількістю загиблих російських солдатів, свідчать, що суспільство готове й далі відправляти своїх дітей на “героїчну смерть”, байдуже, що кількість загиблих за неповні три місяці війни в Україні вже побила всі немислимі рекорди людських утрат, яких зазнавала Росія після Другої світової.

12.Сексуальність і мачизм

“Оскільки постійна війна та героїзм – складні ігри, ур-фашист переносить свою волю до могутності на поле сексуальних стосунків. У цьому корінь культу мужності – мачизму”. Тут, мабуть, найкращим прикладом був би сам Путін. Образ лідера, який з голим торсом скаче на коні, чи на запитання про подружній стан жартує, що спершу має прилаштувати в добрі руки свою першу дружину… Російська політика від покійника Жириновського до Путіна переповнена сексизмом.

Очевидно, лідер має бути позбавленим слабкостей, він не хворіє й у свої майже 70 будь-кого може покласти на татамі.

13.Народ-моноліт

“Для ур-фашизму окрема особа не має жодних прав, і народ сприймають як якість, моноліт, що виявляє спільну волю. Оскільки багато людей не можуть мати спільної волі, вождь покладає на себе роль її інтерпретатора. Коли громадяни втрачають можливість делегувати, вони перестають діяти. Їх лише іноді запрошують відіграти роль народу”. Еко нагадує, що раніше таку роль відіграв Нюрнберзький стадіон.

І справді, 1 серпня 1936 року маси людей наживо й навіть у прямому ефірі споглядали відкриття Гітлером ХІ Олімпійських ігор. Пізніше це лягло в основу пропагандистського документального фільму Лені Ріфеншталь “Олімпія”.

Величезний пропагандистський мітинг у Лужниках 18 березня 2022 року “Zа мир без нацизма” мав те саме спрямування – переконати urbi et orbi в неймовірній підтримці новітнього фюрера. За офіційними даними, 200 тис. осіб перебувало на Лужниках і, очевидно, мільйони біля телеекранів.

Зазвичай Путін потребує підкріплення своїх політичних рішень колективним органом – злочин, як відомо, об’єднує. Але тут важливо продемонструвати, що спільником є народ.

14. Змінена та спрощена мова

“Ур-фашизм говорить новою мовою… Усі нацистські чи фашистські шкільні підручники використовують збіднений словниковий запас і елементарний синтаксис, щоб обмежити засоби для комплексного та критичного розмислу. Але ми маємо бути готовими ідентифікувати інші форми нової мови навіть тоді, коли вони з’являються в невинній на вигляд формі популярних ТВ-трибун і круглих столів”.

Спрощення понять почалося зі створення простих і впізнаваних символів, як-от “георгіївської” стрічки. Водночас війна з Україною породила нові символи, не обтяжені семантикою й бодай якоюсь легендою. Найпопулярніший з них – знак “Z”, що викликав критику навіть у внутрішніх колах кремлівських пропагандистів: латинські літери як символ боротьби із західним світом справді мають сумнівний сенс.

Утім, суть нової мови й полягає у спрощенні. Примітивізація символів, які вже входять у підручники історії, є способом позбавити критичного пізнання на користь сліпої віри апологета.

За логікою Умберто Еко, приналежність до фашизму не обов’язково має бути підкріплена всіма 14-ма ознаками. Досить кількох спільних точок – як ті самі cde. Та у випадку з рашизмом кожна з них має відтворення в російській реальності. Володимир Зеленський не помилявся, коли сказав, що феномен “рашизму” ввійде в історію. Відкрита війна проти України, з усім комплексом масштабних воєнних злочинів, які транслюють онлайн, засвідчила, що світ має справу не з черговим автократичним режимом, а з феноменом, який людство створило, відкрило та пізнало ще в ХХ столітті. Після Нюрнбергу його відправили в історію, але Путіну таки вдалося його оживити.

Святослав Липовецький