У вільному доступі опублікували документи з архівно-кримінальної справи розстріляного письменника-гумориста, старшого брата Остапа Вишні — Василя Чечвянського-Губенка
Колекцію з понад 60-ти документів про репресованого митця публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
Василь Чечвянський був редактором сатирично-гумористичного часопису «Червоний перець», який виходив українською мовою у 1927–1934 роках у Харкові. Письменника заарештували на початку листопада 1936 року у Харкові. НКВД звинувачував його в участі у контрреволюційній терористичній організації, що ставила собі за мету боротьбу з радянською владою.
До збірки увійшли:
-
анкета арештованого Василя Чечвянського-Губенка;
-
протоколи допитів письменника, свідків та протоколи очної ставки;
-
перелік вилучених «контрреволюційних» та «націоналістичних» книг;
-
акт медичної комісії із заключенням про стан здоров’я підсудного;
-
вирок Військової Колегії Верховного суду СССР у справі Василя Чечвянського-Губенка;
-
довідка про виконання вироку (розстріл);
-
заява Надії Губенко з проханням дати вказівку про перегляд справи її чоловіка;
-
відгук письменників Юрія Смолича та Максима Рильського про Василя Чечвянського-Губенка;
-
постанова про скасування вироку у справі Василя Чечвянського-Губенка і закриття справи за відсутністю складу злочину, тощо.
Василь Чечвянський у перші дні після арешту «визнав» свою участь у «контрреволюційному підпіллі». «Національну політику Радянської влади на Україні я розглядав, як “політику придушення всього українського”… Я був українським фашистом та прибічником фашистської влади на Україні», — нібито сказав письменник на одному з допитів.
На допиті у січні 1937 року Василь Чечвянський «зізнався» у тому, що і його брат, Остап Вишня, проявляв терористичні прагнення проти керівників партії в Україні — Косіора та Постишева, бо вважав їх винними у самогубстві Миколи Хвильового.
«Ми вважали, що в Україні відбувається розгром українських літературних сил, що українську літературу затискають… Письменники-гумористи… відстоювали своєрідну теорію “про неможливість сміятися в радянських умовах”», — сказав Василь Чечвянський на допиті у київському НКВД.
Та всі ці зізнання письменник заперечував на закритому судовому засіданні: він оголосив, що не визнає себе винним, а свої покази давав вимушено під тиском слідства та застосуванням сили.
У липні 1937 року чекісти винесли вирок письменнику-гумористу: найвища міра покарання — розстріл. Василя Чечвянського розстріляли 15 липня 1937 року у Києві.
Після смерті Сталіна дружина письменника писала: «Під час його перебування у харківській тюрмі я мала з ним побачення, під час яких він мені говорив про застосування до нього під час слідства фізичних та психічних мір впливу».
Надію Губенко — дружину Василя Чечвянського — засудили на 8 років виправно-трудових таборів. Двоє синів подружжя виховувалися у дитячих будинках. Старший син загинув під час Другої світової війни, як солдат Червоної армії. Сама Надія була звільнена після 6 років таборів за станом здоров’я: жінка захворіла на рак та мала важкий нервовий стан.
Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.
Довідка: Василь Чечвянський-Губенко — (1888-1937) — український письменник-гуморист, редактор часопису «Червоний перець», член літературних організацій «Плуг» і ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників). У 1937 році розстріляний НКВД у Києві. У 1956 році реабілітований.
