Олег Вітвіцький
Його загартувала сувора атмосфера бандерівського підпілля, його серце обпекли невольничі плачі політв’язнів московських тюрем та концтаборів, він був останнім Крайовим Провідником ОУН в Україні часів совєтської окупації, він за життя став легендою, дочекавшись проголошення відновлення Української Держави. Його звали – Зеновій Красівський.
Під час одного із своїх найвідоміших виступів, у січні далекого 1991-го, він чітко розставив національні пріоритети: «Наш ворог – то є ворог історичний: росія. Вона все в нас забрала. І якщо ми цього не усвідомимо, не організуємося і не дамо відсіч, чуда не буде. Мусимо усвідомити, що наш порятунок – у нашій любові до нашого народу, мови, звичаїв».
Сьогодні, як і тридцять п’ять, і п’ятдесят, і сто років тому українські націоналісти чітко виокремлюють головну екзестенційну загрозу для нації і держави. Важливо, що тепер її розуміють усі, зіткнувшись з військовою агресією та терором цивільного населення з боку імперської москви. В часи Зеновія Красівського таке розуміння також мало місце, але його плавно замінили солодкими запевненнями про «демократизацію росії» і «будівництво добросусідських відносин». Більше того, усіх, хто намагався попередити про хибність таких підходів пробували купляти, дискредитувати, залякувати або підступно знищувати.
Зеновій Красівський не продавався, не боявся і не зраджував. Навпаки, він проводив активну і ефективну роботу, направлену на розвій національного відродження в Україні, на підготовку до відновлення державності. Йому вдалось налагодити підпільний зв’язок із клітинами ОУН за кордоном і віднайти карних членів ОУН в краю, фактично, відкривши нове дихання бандерівського руху на території України. Він став одним із очільників руху за відновлення Української греко-католицької церкви, чудово розуміючи, що саме українське духовенство, яке вижило в умовах підпілля, зможе підставити надійне плече політичним лідерам на етапі становлення молодої Української Держави.
Сьогодні про Зеновія Красівського в Україні, на жаль, знають не так багато. Музей і пам’ятник у рідній Витвиці, орден «За мужність» двадцятилітньої давності, кілька книг, вистава «УБН», поставлена «заньківчанами». Про нього рідко згадують у загальнонаціональному масштабі, не знімають фільмів, хоча вартувало б. Адже життя та боротьба українського націоналіста, фахового підпільника і революціонера Зеновія Красівського були сповнені неймовірних випробувань і пригод.
І тому, чи не кожний український Воїн, який зі зброєю в руках захищає нашу землю, сьогодні воює не лише за себе, своїх рідних і близьких, а й «За Зеника» із новітньої галицької легенди!
