Конкурс молодих акторів імені Івана Франка – щорічна ініціатива НСТДУ, покликана підтримати талановиту молодь, сприяти професійному росту акторів на старті їхнього творчого шляху та популяризувати українську літературу
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному сьогодні – це значно більше, ніж місце збереження старовинних виробів. Він поступово перетворився на один із ключових центрів, який впливає не лише на культурне життя, а й на розвиток туризму та економіки регіону. Ще кілька десятиліть тому музей-заповідник сприймався переважно як простір для збереження історії. Натомість сьогодні його …
Пенсіонери за віком, люди з інвалідністю І або ІІ групи та військовослужбовці зі статусом УБД можуть отримати безкоштовний квиток, заповнивши дану форму.
Світова прем’єра «Цей дощ ніколи не скінчиться» відбулася на найбільшому фестивалі документального кіно IDFA в Амстердамі, де вона перемогла в номінації «Найкращий повнометражний фільм» секції дебютів. Володарка 15 міжнародних нагород, картина виборола головну нагороду Festival dei Popoli у Флоренції та «Золоту лілію» за найкращий фільм на кінофестивалі goEast у Вісбадені (Німеччина)
Ініціаторами та організаторами події стали студенти й викладачі кафедр режисури та драматургії кіно і телебачення, продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва, кінознавства Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого у партнерстві з Multiplex – найбільшою мережею кінотеатрів України в межах ініціативи «Формуємо глядачів – виховуємо творців».
На виставці представлені картини, що досліджують теми пам’яті, ідентичності, сили та внутрішньої свободи. Через символічні образи, включаючи постать козака, художник розмірковує про стійкість, гідність та людський дух
Виставкова експозиція презентує близько 70 графічних робіт, що формують цілісну візуальну систему авторського стилю. Назва виставки пов’язана із серією робіт митця, яка має таку ж назву – «Я…», і присвячена дослідженню множинності людської особистості.
Благодійний музично-освітній фестиваль у пам’ять про львівську медикиню Ірину «Чеку» Цибух ЧекаFest 2.0 відбудеться у Шевченківському гаю у суботу, 30 травня. На музичній сцені виступатимуть ДахаБраха, Пиріг і Батіг, ЩукаРиба, Шепіт та Марина Круть.
Після перегляду відеоматеріалів журі обрало 19 учасників і учасниць, які пройшли до другого туру. Він відбудеться 11 травня наживо у Києві: конкурсанти читатимуть уривки з української класичної літератури
Сім фільмів українського кінематографіста й найномінованішого кінорежисера світу В’ячеслава Бігуна відібрані до програм 7 міжнародних кінофестивалів і премій у першому кварталі 2026 року — від Європи до Північної Америки. Такий старт року підтверджує стабільну присутність українського авторського кіно на глобальній фестивальній мапі
«Я був улюбленим учнем, вона так казала. Навіть під час моєї служби в армії, Марія Оксентіївна малювала для мене листівки, — згадує Василь Іванович. — Вона навчила говорити через малюнки про важливе. Тепер я передаю її стиль наступним поколінням, наділяючи актуальними сенсами. Сьогодні це підтримка ветеранів, які потребують нашої участі у відновленні».
«Tulipa» та «Незабуте. Руслана» — частина нової хвилі українського документального кіно, яка змінює не лише форму, а й спосіб бачення реальності. Обидві стрічки вже мають фестивальну історію та професійне визнання — участь у міжнародних показах, відзнаки та інтерес критики. Їхній рух до «Золотої дзиґи» — це не старт, а продовження траєкторії
Текст Петра Маги, побудований на простих, майже побутових бажаннях, які в умовах війни набувають зовсім іншої ваги. Йдеться не про абстрактні речі, а про конкретні стани й досвіди: бачити зорепад замість вибухів, чути сміх замість плачу, тримати у руках не втрату, а життя
Кожен із цих артефактів — це не просто музейний предмет. Прапор Другого Уманського полку — символ честі й бойового духу. Пам’ять про Головного Отамана ілюструють прапорці з автомобіля Симона Петлюри. Паспорт полковника Олександра Вишнівського — про інституційну зрілість УНР. Малюнки Битинського документують вигляд тогочасного українського війська, а сурма — голос армії, що кликав до бою
Його ім’я давно звучить за межами України. Його роботи впізнавані без підпису. А його новий проєкт в Опішному вже зараз має всі шанси стати однією з найгучніших мистецьких подій. Андрій Ільїнський – мистець, який уникає шаблонів. Його твори сповнені свободи, яскраві, сміливі, незвичайні, подекуди еротичні, виразні. Він пройшов через різні мистецькі періоди, ламав табу …
Текст пісні написав Anatoliy Anatoliy — військовослужбовець, полковник, учасник російсько-української війни, автор мілітарної поезії. Це густий, образно насичений вірш, у якому війна постає не як подія, а як стихія, буря, що карбує свій досвід безпосередньо на тілі людини
Враховуючи винятковий внесок Симона Петлюри в опір російській агресії й українське державотворення початку ХХ століття та у розвиток української культури представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтаві спільно із громадсько-державницькою ініціативою «Місто Петлюри» продовжують інформаційно-просвітницьку кампанію, що присвячена 100-річчю від дня пам’яті Петлюри
Дмитро Коршунов – автор багатьох пам’ятників і пам’ятних знаків. Серед них і памятник Марусі Чурай, і меморіальна дошка голові Директорії УНР, головному отаману військ УНР Симону Петлюрі на будівлі аграрної академії; і барельєфи діячам УНР: поету, драматургу Володимиру Самійленку й поету та генеральному секретарю освіти УНР Іванові Стешенку на фасаді 3-го ліцею, також Герою Небесної Сотні, фермеру Вікторові Чміленку на фасаді будівлі обласної асоціації фермерів
Текст написаний Валерієм Пузіком — військовослужбовцем ЗСУ, письменником, режисером і художником. У цій поезії немає прямого опису війни, але вона відчувається у самому способі руху тексту. Перекотиполе котиться — полями, дорогами, териконами — не затримуючись, не маючи сталої опори, але з постійним внутрішнім напрямком: повернення додому.
Пісня була написана Сулейманом Мамутовим у період інтенсивних нічних атак на українську столицю, коли тиждень за тижнем автор майже не мав змоги спати. Війна застала Амєль у дворічному віці, а зараз, коли їй вже п’ять, нічні перебіжки до укриття стали частиною повсякденності
