Первісний гріх народу

Приголомшлива перемога п.Зеленського та апелювання «народного» (73%!) президента до принципу народовладдя, котре розуміється чинним головою нашої держави як безумовний імператив, – чи то в питанні війни та миру, чи то в топонімічних питаннях, – актуалізує для нас обговорення філософської проблеми істинно всезагального.

Закони держави безперечно потребують всезагальну самоволю як своє джерело, але вони не повинні бути самоволею всіх – виснував Руссо. Інакше кажучи, істина не визначається народним волевиявленням; народ може помилятися (найстрашніша помилка – німців).

Першим помилився народ Ізраїлів, і помилка його є тим, що можна назвати первородним гріхом народу. Керовані Богом ізраїльтяни знехтували вищим Керівником і зажадали собі царя – як у всіх народів. Тобто обраний народ виказав непослух заповідям Бога і брак довіри до Його благості. Саме так вчинили Адам і Єва, коли скуштували плід древа пізнання добра та зла.

«І сказав Господь до Самуїла: Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними». Перший народ згрішив так само, як і перші люди. Смертю розплачуються люди за гріх Адама і Єви. Рабство є розплатою за первісний гріх ізраїльтян, котрим гріхом є добровільне народне волевиявлення, висловлюючись сучасною мовою, – вибори (референдум).

«І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя, і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої … А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок. І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші… І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою, … а ВИ СТАНЕТЕ ЙОМУ ЗА РАБІВ» (1-а Самуїлова, 8).

На відміну від первородного гріха людини, котрий легко змивається водою (хоча безсмертною людина при цьому не стає), первісний гріх народу змивається кров’ю повстань та революцій. Тільки після такого «хрищення» народ стає сувереном, для якого істинно загальне стає загальним всім.

Після двох революцій (Великої та Славної) англійці заявили, що лише обраний народом парламент є сувереном; що влада припиняти закони або виконання законів королівським повелінням без згоди парламенту незаконна; що вибори в члени парламенту мають бути вільними; що свобода слова, дебатів і актів у парламенті не повинна бути обмежувана і піддавана контролеві в якому-небудь суді або місці, крім парламенту.

Французька революція, Велика та Кровава, в Декларації прав людини і громадянина встановила: «Увесь суверенітет належить нації. Жодна установа, жодна особа не може здійснювати владу, яка не виходить явно від нації».

Американська революція дала право молодій нації гордо заявити в конституції: «Ми, народ…». Кровава Громадянська війна явила друге народження свободи, скасувавши рабство.

Ці великі у всіх відношеннях закони, – у визначенні Руссо,- мали своїм джерелом всезагальну самоволю, яка у ті зіркові миттєвості історії була самоволею всіх – всього вільного народу.

ххх

Гегель вважав, що «истинного основания того, почему в Европе нет больше рабов, следует искать не в чем ином, как в принципе самого христианства. Христианская религия есть религия абсолютной свободы, и лишь для христиан обладает значимостью человек, как таковой, в его бесконечности и всеобщности».

Мабуть, українці не є надто християнською нацією. Надто часто український народ впадає в первісний гріх рабства. Перифразуючи П.Тичину:

Я єсть народ, якого Рабства сила

Ніким подолана ще не була.

Майданами – як той чумой косило!

А сила знову розцвіла.

(цього разу зеленню).

Опубліковано Блоги.