Український документальний фільм Тетяни Станєвої «Вона» представили в США: відверта розмова про війну, психологічну травму та шлях до відновлення
Документальний фільм про дружин українських захисників «Вона» показали в США на запрошення IMHC, Inc. та особисто професорки Ольги Запорожець. Авторка фільму Тетяна Станєва відвідала США, де 15 травня представила стрічку викладачам і студентам Ріджент університету, а також донорам і партнерам фонду, які з 2012 року допомагають Україні та підтримують розвиток психотерапії в Україні.
Документальний фільм “Вона” – це щоденник дружин військових, за якими авторка спостерігала 4 роки, і який розповідає про їхні очікування та розчарування, трансформації, життя, народження та смерть.
Фільм було показано в залі бібліотеки кампусу університету, а також через приватне онлайн-посилання для кількох сотень донорів, які послідовно фінансово підтримують Україну, зокрема програми психотерапії та подолання травми війни.
У звʼязку із показом авторка була запрошена в студію телебачення CBN для інтервʼю, в якому розказала про фільм і ситуацію в Україні. Подивитись інтервʼю можна тут.
Показ, що переріс у діалог
Після перегляду відбулася дискусія про психологічну травму війни в Україні та шляхи її подолання. Учасники долучалися як наживо, так і онлайн із різних міст і штатів США.
У дискусії взяли участь авторка фільму Тетяна Станєва та професорки Ріджент університету.
Докторка Ольга Запорожець – професорка консультування з питань психічного здоров’я в Ріджент університеті, засновниця Міжнародного інституту післядипломної освіти в Києві, який спеціалізується на навчанні українських психологів травматерапії. Вона також заснувала клініку «Відкриті двері» та Міжнародний інститут травматерапії, які допомагають військовим і їхнім родинам під час війни.
Докторка Анна С. Орд – ліцензована клінічна психологиня та нейропсихологиня, яка спеціалізується на посттравматичному стресовому розладі. Вона є деканкою Коледжу охорони здоров’я та поведінкових наук Ріджент університету.
Докторка Мері Манджікян – професорка політології Ріджент університету. Раніше викладала стратегію та війну у Військово-морському коледжі США. Як співробітниця дипломатичної служби США працювала в посольствах США в Москві та Софії.
Як американська аудиторія сприйняла фільм
Під час зустрічі Тетяна Станєва розповіла про роботу над стрічкою, про те, що сьогодні відбувається з героями фільму, а також поділилася побоюваннями щодо того, як американська аудиторія сприйме фінальну частину картини.
Зокрема, йдеться про епізод, у якому військовий психолог Сергій Биковський навчає новобранців працювати зі страхом, пояснює особливості війни з російською армією та необхідність психологічної готовності до бойових дій. Авторка побоювалася, що американським глядачам, далеким від українського контексту війни, буде складно зрозуміти ці сцени.
Втім, побоювання виявилися марними. Найбільше фільм емоційно зачепив колишніх військових. Деякі з них не змогли продовжити перегляд після сцен, пов’язаних зі збором тіл загиблих побратимів на полі бою.
Після показу глядачі поставили авторці численні запитання про життя українців під час війни, роботу психологів та досвід людей, які щодня живуть у реальності воєнних травм.
Чому Україні потрібні реабілітаційні центри
Ольга Запорожець розповіла про свою багаторічну роботу з українськими психологами та допомогу людям, які пережили воєнні травми.
За її словами, ідея організувати показ народилася через постійні запитання американців про те, що насправді відбувається в Україні та як українці живуть у стані війни.
Саме тому фільм «Вона» став, на її думку, надзвичайно важливим і чесним наративом про травму війни.
Ольга також поділилася планами створення реабілітаційного центру для військових та їхніх родин. Показ був організований і для того, щоб донори та партнери могли краще зрозуміти, чому така ініціатива є необхідною саме зараз.
Окремо вона наголосила на викликах, з якими стикаються українські психотерапевти. Багато з них самі переживають наслідки війни, працюючи з людьми, які мають подібні травми.
Анна Орд звернула увагу на проблему стигматизації психологічної допомоги в пострадянському суспільстві. Попри зростання кількості звернень та розвиток державних програм підтримки, багато українських військових досі соромляться звертатися по психологічну допомогу.
Вона також наголосила на потребі створення спеціалізованих реабілітаційних центрів, які могли б забезпечувати комплексну та системну підтримку.
«Якщо ви не знаєте, як допомогти Україні, допоможіть цій ініціативі», — закликала вона присутніх.
Про війну без ілюзій
Професорка Мері Манджікян поділилася власними враженнями від фільму та відповіла на побоювання авторки щодо сприйняття стрічки американською аудиторією.
«Коли ви навчаєте військових студентів у США, перше, чому ви їх навчаєте, — це право збройного конфлікту. Воно базується на міжнародному праві та визначає конкретні правила поведінки під час війни. І те, що ви бачите у цьому фільмі майора (Сергій Биковський), який по суті описує росіян, які скоюють воєнні злочини. Він каже, що вони візьмуть вас у заручники або полон, вони дозволять вам зняти відео для вашої родини, а потім вони вас уб’ють. Що ж, Міжнародний Червоний Хрест не дозволяє вам цього робити. Якщо ви берете військовополоненого, у нього є певні права, ви маєте ставитися до нього гуманно…
Мене це просто шокувало: як навчати військових воювати проти ворога, який не визнає законів війни? Це повністю змінює підхід до підготовки новобранців. Це не те, до чого зазвичай готують військових, бо це не звичайна ситуація».
Посилання на обговорення фільму “ВОНА” в США та інші матеріали – тут
Від одного показу – до кінотуру Америкою
За результатами візиту було ухвалено рішення розпочати підготовку благодійного кінотуру Сполученими Штатами, який планується провести у листопаді.
Мета туру – збір коштів на створення реабілітаційного центру для військових та їхніх родин.
Окрім фільму «Вона», до програми можуть увійти й інші стрічки про війну в Україні в межах спеціальних показів Міжнародного етнографічного кінофестивалю “ОКО”, який очолює Тетяна Станєва.
Наразі команда працює над формуванням мережі партнерів і глядачів у різних штатах США – як серед української діаспори, так і серед американської аудиторії.
Якщо ви готові організувати показ у своєму місті чи штаті, команда буде рада співпраці.
