13 вересня прийшла новина, що для багатьох українців на цій планеті стала справжнім шоком: на 56-у році життя раптово перестало битися гаряче українське серце Павла Садохи Павло Садоха, голови Спілка Українців у Португалії, Українці Португалії, Ucranianos em Portugal, віце-президента Ukrainian World Congress – Свiтовий Конґрес Українців, кавалера ордена “За заслуги” ІІІ ст.
Невимовний біль, пустка і розпач.
Здається, я знав його ціле життя, хоч близько познайомилися та подружилися ми менше 20-и років тому.
Павло був надзвичайно світлою, доброю, розумною людиною. Його спокійний спосіб спілкування, доброзичливість, тонка іронія, чудове почуття гумору привертали людей, налаштовували позитивно співрозмовників, переконували опонентів. Він був віручою людиною, вірним УГКЦ. Брав участь в діяльності християнських організацій, зокрема, “Віри і Світла”. До Португалії він приїхав зовсім молодим юнаком, щоб допомогти з лікуванням племіннику. Будучи активним громадянином, він відразу включився в громадську роботу Спілки Українців Португалії, а згодом її очолив та був незмінним Головою. Павло був визнаним лідером, вів за собою людей, своїм прикладом формував та навчав інших. Він не був банальним, а надзвичайно глибоким, з аналітичним складом розуму. Чесний, безкорисливий, чудовий організатор та дипломат.
Але найбільшою його харизмою була державницька українська позиція та безкомпромісність до ворогів України. Жоден захід на підтримку української мови, культури, історії в Португалії та багато загальноєвропейських – не обходилися без Павла.
Його величезна життєва енегія та безмежна працездатність запалювала серця тисяч. З початком Революції Гідності він став лідером португальського Євромайдану, організовував заходи підримки України, а після початку російської агресії в 2014 році і до останніх днів- всіляко сприяв ЗСУ: організовував збори допомоги, їздив на фронт з португалькими журналістами, боровся з кремлівською пропагандою та фашистською ідеологією “руского міра”. Сотні прямих ефірів на португальському телебаченні, статті в пресі, зустрічі з португальськими політиками на найвищому рівні – це все праця Павла Садохи. До останнього подиху.
Allis inserviendo ipse consumor – світячи іншим згораю сам, каже древнє латинське прислів’я. Павло згорів занадто швидко, але залишив всім нам своє світло любові до України!
Спочивай з Богом, дорогий Друже! Нам всім Тебе буде не вистачати. Дякую Богові за дар Твого життя, а Тобі за титанічну самопожертву в служінні Україні та Українському Народові!
Висловлюю щирі співчуття дружині Терезі, батькам, з подякою за сина, сестрі Катерині Katerina Ostrovska з родиною та всій українській громаді Португалії. Ми всі сьогодні осиротіли….
Вічна пам’ять!
