У Німеччині День захисту дітей відзначають двічі на рік. Одне з таких свят припадає на вересень. І до нього в Гайльбронні готуються заздалегідь.
Цього разу Німецько-українське товариство підготувало для дітей особливу локацію — місце, де можна було не просто погратися, а й подарувати своїй мрії яскраві кольори.
Кожна дитина отримувала спеціальну картку. Варто було провести по її темній поверхні — і під рухом руки з’являлися барви. Так одна за одною оживали дитячі мрії. Біля нашого стенду було гамірно: лунали дитячі голоси, сміх, вигуки захоплення. Діти раділи й щиро ділилися своїми маленькими фантазіями.
Цього дня Pfühlpark перетворився на величезний майданчик родинного свята. Тут зустрілися представники різних національностей, родини, діти. На численних локаціях маленькі учасники могли випробувати свої сили, спритність, винахідливість і творчі здібності.
Хтось намагався влучити м’ячем у ціль, хтось «катався» на лижах просто по траві, інші вчилися надавати першу медичну допомогу чи демонстрували свої мистецькі здібності. А ще кожного чекали маленькі випробування, подарунки та нові враження.
Не залишався без уваги й український стенд. Особливо цікавилися ним родини з дітьми. Погляди малечі одразу привертав яскравий банер із рекламою моєї книги «5 казкових історій», виданої українською та німецькою мовами.
Було особливо приємно зустрічати дітей, які навчаються в місцевих школах. Деякі з них читали мені казки німецькою мовою. Найменші з цікавістю розглядали ілюстрації, створені німецькою художницею Керстін Лінк.
А ще цього дня книги знайшли своїх читачів і вирушили до нових родин — тепер уже з автографом автора.
Окремою атракцією для малечі став мультяшний герой Стіч. Діти із величезною радістю фотографувалися з ним, а їхні усмішки, мабуть, були найкращою світлиною цього дня.
П’ять годин разом — це, звичайно, не лише розваги. Не обійшлося й без частування.
Члени Німецько-українського товариства підготували страви, які могли припасти до смаку людям різних національностей. І тут на нас чекав справжній успіх: біля нашої палатки утворилася велика черга. Усміхнені україночки пригощали гостей смаколиками, а разом із ними дарували частинку української гостинності.
Свято промайнуло непомітно.
Розійшлися родини, спорожніли святкові локації, стихли дитячі голоси. Але залишилося найцінніше — спогади про день, який об’єднав людей різних національностей, подарував дітям нові враження, а дорослим — можливість побачити світ їхніми очима.
І, звичайно, залишилися щирі усмішки наймолодших жителів нашої планети — дітей.
Саме заради цих усмішок і варто берегти дитячі мрії.
Віра Марущак
