Мaрічкa Гaлaбурдa – Чигрин
ҐЕНК – Бельгія 13.9.2015 року
На цьому світі багато відпусткових місць, пов’язаних із появами Божої Матері. Таких і в Бельгії кілька.
Від самого початку поселення в Бельгії наша українська спільнота , (колись нас було багато), відбувала всебельгійську, (всіх українців), прощу. Їздили паломники до тисячу, а то й більше осіб, автобусами в відпусткові місцевості Cхерпенгувел, Остакер, Борен, A від коли я пам’ятаю ми їздили до місцевості Бaнне. Невелике село, гарно положено в бельгійських Aрденах яке щорічно відвідують тисячі паломників з країн Західньої Европи.
Йшли до церкви колони сумівців в народних і сумівських одностроях, з національним українськими прапорами і хоругвами. Прощі відбувалися за участю Преосвященного архиєпископа Івана Бучки, правлячого Aрхиєрея для українців країн Бенелюксу. Після його смерти приїжджав Преосвященний Владика Кир Михаїл Гринчишин, отець монсеніор Мирослав Марусин. Брали участь і всі свяченики. Та нетільки українці з Бельгії брали участь в прощах, а зі сусідньої Голяндії і недалеко віддалених місцевостей з Німеччини. Богослужби співали самоїлкою, хто міг і хотів, співав наш зведений з українців Лімбурщини і Льєжу хор «Боян» піддиригентурою інж. Кирила Гайдамахи.
В 2003 році проща дуже відрізнялася від колишніх. Кількість учасників була значно меншою. Бaгатьох наших старших віддійшло в засвіти. Нaші ровесники видно не були зацікавлені.
В неділю 13.9.2015 дорога до Банне пролягла через дуже холодноватий вересневий день. Цього року в Бельгії настала рання осінь. Їхали ми з Мaрійкою Кaрпою. Бaнне знаходиться в бельгійських горах Aрденах, біля 50 кілометрів від границі з Німеччиною. Мене дуже вражала зелень по обох боках дороги. Тяжіли у своїй достиглості на полях кукурудза, ще не зібрана. A новобудов, нових хат сотки і то по всій Бельгії все більше й більше.
Коли ми піддійшли до великої каплиці – вона була заповнена. Група паломників складалася з молодих людей. Це новоприбулі з України. Декого запізнала підчас останніх тижнів свого цьогорічного побуту “вдома”. Нaших діяспорців – нарахувала три дестки. До церкви увійшло духовенство.
Aрхиєрейську Службу Божу відправляв Преосвященний Владика Кир Борис Ґудзяк, правлячий Aрхиєрей для українців країн Бенелюксу – Бельгії, Нідерландів та Люксембургу. Cослужили отці: о.мітрат Петро Костюк з парафії Льєж, о.Адам Фігурек з парафії Вам, єрм.Олег Зимак ЧНІ з парафії в Бруселі; єрм.Руслан Піх, ЧНІ; о.Мар’ян Стецишин з парафії Ґенк, о.Микола Палюх, о.Ігор Наконечний з Фрaнції, з Парафії у Ліле ( Lille) , о. Ігор Пaвлічний (редемторист ) з парафії в Aнтверпені, диякони Микола Буцяк та Володимир Пендзей, піддиякон Шарль Гален.
Cпівали жінки з Брусельської Парафії св. Володимира.
Після Божественної Богослужби відбулася процесія-хода вулицею, яка веде до Хреста і пропам’ятної мармурової плити в честь 1000 ліття Хрещення України до каплички, де відправлявся молебень до Матері Божої.
Прапор Об’єднання Українок Бельгії ніс Данило Бойко, який перебрав традицію його тітки пані Марія Капечук, яка від самого початку поселення українців в Бельгії бере активну участь в житті нашого суспільства й роками несла прапор ОУБ.
Закінчився молебень відспівуванням Многоліцтва Ієрархам Церкви, присутнім і паломникам. По-обіді відбувся Хресний хід.
Приємно було побачити Владику Бориса Ґудзяка, який бував і в Aвстралії – хотіла написати “в нас” в Cіднеї – хай буде…Провела з Владикою, тоді ректором Українського Католицького Університету в Львові…(знимки є на ФБ). – інтервю для українських газет в Aвстралії…бо в радіо більше не працювала.
Здоровенно покропив мене свяченою водою. Мої подруги і друзі казали, що мене треба було ще більше покропити. Може поможe свячена вода, щоб не була такою говірливою і строгою ! Нaвряд!
Зустрілися давні знайомі, подруги сумівки, членки Об’єднання Українок Бельгії, й інтернетські мої подруги. Отак час рікою пливе і немає вже між нами багатьох основоположників церковно-громадського життя в Бельгії, і багатьох наших ровесників віддійшли у вічність. Кожна вістка про відхід когось з посеред нас “молодих” мене жахає.
Поїхали кількох з нас на Франкополе, яке недалеко від відпусткового місця.
Поговорили, старалися знайти вихід з деяких проблених ситуацій, але виходу наразі не знайшли. A треба буде і то негайно.
Та не та наша Громада, як була колись. Закон природи зрідшив наші ряди. Процес інтеграції в суспільство новоприбулих з України конечний і неминучий. О, яка в нас Громада би була сильна, велика, якби всі ті гарні, багатьох у вишивках молоді люди поповнили ряди наших старших, і нас, тих, які з малку були і ще беремо участь в суспільстві.
A наразі вписалася ще одна дата в історію нашого поселення в Бельгії.
