Святкування проходили 17 листопада 2018 року в Музеї любуської землі.
Однак треба пам’ятати, що ці події стали лише кульмінацією святкувань, заключна частина яких складалася з двох заходів. Першою була наукова конференція, другою – музичний концерт. Музика й пісні стали провідними темами цьогорічних подій. Пісня супроводжує український народ із глибини століть, товаришує від народження, під час навчання, праці, різних урочистостей і до кінця життя. Значна частина подій святкування днів відбулася в рамках міжнародного проекту «Разом співаємо наші пісні», фінансованого із єврорегіону «Шпрева Ниса-Бубр».
Лідером проекту була початкова школа № 13 в Зеленій Горі, де проводиться навчання української мови. Партнерами стали Любуський відділ Об’єднання українців у Польщі та Серболужицькa школа мови та культури Нижньої Лужиці. Про проект розповіли його координатор Юзеф Шушинський, заступниця директора школи № 13 Йоанна Марциняк та представниця серболужичан Утe Генселова. Й. Марциняк підкреслила важливість шкільних заходів за міжнародної співпраці, а також організації проектів, завдяки яким учні вчаться толерантності, дружби між народами і водночас культивуванню своїх традицій. Зеленогірська школа є гарним прикладом такої міжнародної співпраці. У її стінах навчається велика група молодих людей із України. Так само, Ю. Шушинський розповів про ідею проекту, котрий покликаний представити культуру учасників і сформувати між ними відповідні відносини, головними рисами яких є толерантність та відкритість до інших. У. Генселова підкреслила важливість участі молоді в подібних заходах, щоб з особливою дбалістю підтримувати мову, пісні та культуру й передавати їх наступним поколінням.
У наступній частинi конференції представлено дві доповіді. Першим виступив Себастян Еліковський-Вінклер із рефератом «Музика сербів Нижньої Лужиці». За 1000 років присутності сербів у Лужиці сформувалися багаті музичні традиції. Доповідач розповів про етнографічні умови та динаміку розвитку серболужицької музики, важливі символи й постаті, зокрема, про Яна Смоляра. Цікаво представлено інструменти, які використовувалися предками, колективи, котрі співають музику серболужичан, і діяльність серболужицького радіо. Про історію музики та пісні в українській культурі говорила Стефанія Яворницька. У рефераті «Вплив музики на збереження тотожності лемків» доповідачка зазначила, що про історію української музики можна говорити вже з моменту повстання українського народу. Її сліди знаходимо в літописах або у «Слові о полку Ігоревім». Наступні століття приносили новий репертуар, пісні та інструменти, сформувалися професійні колективи. Музика завжди супроводжувала українців. Як сказав колись Тарас Шевченко, де наша пісня – там Україна. Після завершення доповідей відбулася дискусія, у якій ішлося про музику молоді, особливо про ансамблі нацменшин, які популярні в усій країні. Остання частина ранкової сесії в музеї – це відкриття виставки праць Леона Вичулковського. Цей видатний польський художник неодноразово подорожував землями України. Унаслідок експедицій повстала серія малюнків. Кільканадцять робіт, які представлені в музеї, зображують українські степи, церкви та постаті кобзарів. Словом, Україна очима художника початку ХХ століття.
У популярності музики серед представників меншин немає сумнівів. Про це свідчив повний зал вечірнього концерту. На жаль, уранці було трошки вільних місць. Мабуть, приємніше слухати живу музику, ніж теоретичні розмірковування. Концерт почався виступом міжнародного хору учасників проекту. У вересні молодь узяла участь у майстер-класі під керівництвом Якуба Ґосціняка, в рамках якого вивчала пісні різних нацменшин. Про цю подію та колектив розповіла Ізабела Рожек, опікунка проекту від школи №13. У репертуарі хору – польські, українські та серболужицькі пісні. Далі слухачі почули ще два ансамблі. Першим сцену завоювали гості з Котбус. Вокальний гурт представив неповторну атмосферу пісні з Нижньої Лужиці. Потім на сцені з’явився Лемко Товер, який протягом декількох років через фольклор поширює лемківську культуру. Співанки в рокових обробках і ностальгічні балади чудово розповідають про музичну душу лемків. На завершення концерту на сцені знову з’явилися гості з Котбус. Колектив «Куля Буля» почав із єврейської музики, а далі заграв традиційні лужицькі пісні, хоча не забракло також і всесвітньовідомих стандартів. Голосні оплески й виклик «на біс» завершили концерт. Після закінчення заходу організатори говорили вже про наступні святкування. Залишається вирішити дилему – кого запросити, а глядачі зажадали виступу колективів «Лемко Товер» і «Куля Буля». ■
