Сьогодні на порядку денному продовжуэ стояти питання практичної допомоги Україні, людям, яким «специальная военная операция» принесла лихо, страждання. Українська волонтерська ініціатива допомогла біженцям з Маріуполя виїхати до Фінляндії, де люди знайшли надійний притулок (https://ukrros.org/?p=3184$ .
За допомогою звернулась сім’я, яка в Тишках, що під Харковом, опинилась в гущині запеклих боїв, затим вирвалась з того пекла. Надалі вони хотіли виїхати в Європу. Для перевезення волонтери орендували 7-місну Ладу Ларгус з 3-ма рядами сидінь, оскільки чоловік мав осколкове поранення в голову, йому треба було окреме сидіння.
Рано-вранці 14 травня волонтери «Українців Москви» вирушили з Москви до Нововоронежа, куди добігла сім’я. Повідомили українську організацію у Воронежі «Перевесло», що їдемо в їхні краї за біженцями.
Близько 15 год. були у Воронежі, нас зустріло «Перевесло», члени правління Д, Денисенко, Н. Кривцова і далі разом поїхали до Нововоронежа, яке є звичайним пересічним селищем, хоча носить претензійну назву. Чекали нас з нетерпінням, можливо не зовсім надіючись, що за ними приїдуть.
Перед від’їздом з Нововоронежа зробили фото всіх учасників волонтерської акції. На фото безпомилково можна відрізнити людей, які тікали від «специальной военной операции».
Перед від’їздом з Нововоронежа
З Москви біженці мали їхати до Варшави, затим в Берлін, мали там знайомих. У Москві треба їм було перебути ніч. Волонтерка з «Помогаем уехать» звернулась до свого дідуся, який живе під Москвою у власному будинку, аби надав притулок біженцям. Глупої ночі приїхали до 75-літнього свіжоспеченого волонтера, а він з дружиною вже чекали біля воріт. Наступного дня 15 травня увечері господар вивіз біженців на автовокзал Сєверниє ворота, 16 травня вони були в Ризі.
Помітно було, що біженці сприймали все, що було пов’язано з їхнім виїздом з Росії в Європу, як неочікувану манну небесну, і психологічно потроху відходили від тих потрясінь, які впали їм на голову.
Оксана, так звати жінку, розповіла про ходіння по мукам своєї сім’ї. Сім’я мала троє дітей, Микита, Назар, Софійка. Коли Тишки попали під обстріл, осколок уразив чоловіка і семирічну Софійку. Лікарі і Софійка боролися за життя. Софійка мовила до мами: «Я дуже хочу жити!». Сталося непоправне, поранення виявилось смертельним, Софійка загинула. Незадовго до трагедії Софійка вивчила вірш «Батьківщина», читала його з великим натхненням. Царством небесним їй стала Батьківщина Україна.
Софійка дуже хотіла жити
Поховавши Софійку, сім’я ще була в Тишках до дев’ятого поминального дня і помолилась за душу Софійки. Заради дітей Оксана остаточно прийняла рішення тікати подалі від війни. Можливий шлях був тільки один, через Росію. Цей шлях виявився занадто тернистим, але зустрічалися добрі люди, які допомагали. Зрештою сім’я опинилася в Нововоронежі, далі долучилась Українська волонтерська ініціатива, і до Нововоронежа з Москви поїхала Лада Ларгус.
Насамкінець дзвінок з Берліна і безмірна щира подяка.
Розповідь Оксани: https://youtu.be/jGE1jxIOpVA
