25 грудня 2011 року після важкої хвороби на 59-му році життя відійшов у вічність Євген Сярий – чудова людина, полум’яний патріот, який у наш непростий час ніколи не поступався принципами.
Більшу частину свого життя Євген прожив у Росії, куди потрапив разом з родиною після чергової хвилі радянських репресій на Західній Україні. Геолог за першим фахом, він об’їздив багато віддалених куточків колишнього СРСР.
Наприкінці 80-х років минулого століття Євген Сярий став організатором Асоціації сприяння Народному рухові України в Москві та душею численних акцій у російській столиці на підтримку незалежності України. Саме завдяки йому і його друзям москвичі та вся Росія вперше побачили на демократичних мітингах національний синьо-жовтий український прапор.
Євген брав активну участь у культурній діяльності українських громадських організацій, що відродились у той час у Москві: Товариства української культури «Славутич» та Українського молодіжного клубу, був одним з ініціаторів створення Бібліотеки української літератури в Москві, підтримував українські освітні та культурні осередки.
Безкомпромісність, непоступливість і принциповість у головних питаннях боротьби за українську справу, чуйність до людей, особиста скромність – ці риси характеру Євгена відзначали всі, хто знав його. Гасло «Україна понад усе» було для нього життєвим кредо.
Після заснування Постійного Представництва України в Росії (що згодом перетворилось у Посольство України) Євген Сярий став його співробітником. Працюючи у консульському відділі Посольства, Євген багато уваги приділяв допомозі українським організаціям регіонів Росії та їхнім активістам.
Вже у зрілому віці Євген закінчив Дипломатичну академію Міністерства закордонних справ України, працював у центральному апараті МЗС, Посольстві України в Узбекистані, де заслужив щиру повагу кримськотатарського народу за розуміння його прагнення повернутися на Батьківщину і відновити свої права.
Останнім часом, до своєї передчасної кончини, Євген Сярий був консулом Генерального консульства України у Мюнхені.
Ми запам’ятаємо Євгена за справжній, непоказний патріотизм, любов до України, готовність віддавати всього себе на благо національної справи…
Висловлюємо щирі співчуття дружині Аллі, доньці Катерині, всім рідним та близьким Євгена.
Вічна пам’ять справжньому українцю!
Олена Андрієнко, Ярослав Базалій, Галина Боггіс-Рольф (Ганзенко), Богдан Василишин, Юрій Гнаткевич, Уляна Джаман, Павло Жовніренко, Сергій Каразій, Андрій Карплюк, Володимир Крижанівський, Віталій Крикуненко, Станіслав Лазебник, Георгій Лук’янчук, Володимир Мартинюк, Олег Медведєв, Олександр Мороз, Олена Мохонько, Валерій Петущак, Леся Підзирайло, Василь Повзун, Оксана та Ігор Погуце, Герман Попов, Андрій Попок, Віталій Портніков, Валерій Семененко, Олексій Степура, Богдан Тригук, Іван Філіпович, Андрій Штефан, Юрій Кононенко.
29 грудня 2011 р.
