25-річний ювілей священства отця-крилошанина
Михайла Дроздовського
Ці заголовні слова “Мій храм є і буде!” можна вважати, що були надіслані Божим Провидінням дружині Володимира Дроздовського Анні. Родина Дроздовських тоді проживала в селі Андріївці Буського району на Львівщині. Це було в середині 50-х років минулого століття. У селі було дві церкви – св. Миколая і Покрова Пресвятої Богродиці. Побожна християнська, робітнича родина Дроздовських належала до парафії церкви св. Покрови і своє життя присвятила Богові та українському народові. Але у той час безбожна диявольська комуністична влада сама вершила долями людей. Вона навіть у різних формах забороняла людям здійснювати свої християнські заповіді, зокрема, приходити і молитися у церквах. Але люди не дотримувалися цих заборон окупаційної влади. Вони молилися і просили у Господа кращої долі українському народові. Звичайно, що така поведінка ревних українських християн була не до вподоби комуно-московським зайдам. У таких випадках у них було вже готове рішення: зруйнувати церкви. У мальовничих українських селах були вщент зруйновані українські святині. Наступили сумні недільні дні та релігійні свята у будні без гомону милозвучних дзвонів, без чудового співу хорів в українських церквах.
Не обминуло це зло диявола-супостата й село Андріївку. На місці церков залишились зруйновані мури. Але й до тих освячених мурів також приходили люди молитися, покладали на них квіти, як під образ Божий. Приходила сюди на молитву й Анна Дроздовська. Правда, їй тяжко було ходити. Вона нездужала на ноги і ходила на милицях. А до церкви треба було пройти кладкою через невелику річку Гологірку. Ось, одного разу, переходячи кладкою, одна милиця посковзнулася і Анна впала у річку. Ледве їй вдалося дійти до берега, але при цьому вона твердо тримала в одній руці букет квітів. З цими квітами прийшла на місце зруйнованої церкви Покрова Пресвятої Богородиці, поклала їх на залишки фундаменту і щирою подячною молитвою віддала шану Матері Божій. Веселішою прийшла додому і навіть відчула себе здоровішою. З цього ж дня до Анни поверталося оздоровлення. Вона щиро вірила, що здоров’я їй повертає Матір Божа і щеденно молилася до неї на руїнах церкви. При доброму здоров’ї вона й народила синочка Михайлика і до кінця свого життя була здоровою.
Михайло Дроздовський, син Володимира і Анни, народився 21 травня 1960 року. У дев’ятирічному віці вперше прийняв Тайну Покаяння і Пресвятої Євхаристії. У 1967 році вступив до Андріївської восьмирічної школи, яку закінчив на відмінно в 1974 році. Цього ж року був зарахований на перший курс Бродівського педучилища і в 1979 році отримав диплом з відзнакою по спеціяльності вчитель праці та креслення. Однак не спішив молодий Михайло йти до праці. Він прагнув продовжувати навчання, щоб здобути вищу освіту. Тому після закінчення педучилища в цьому ж році вступив у Львівський лісотехнічний інститут, який успішно закінчив у 1984 році. Працював завідуючим навчально-виробничого комплексу Львівської середньої школи № 66.
У вільний час від праці Михайло часто навідувався до матері. Під час таких відвідин вона одного разу йому розказала, що у сновидінні бачила Божу Матір, яка стояла на постаменті, а на ньому був напис “Мій храм є і буде!”. У ногах Божої Матері адорували ангели. Це сновидіння спонукало Анну до думки, що вона повинна бути в якійсь мірі причетною до відновлення зруйнованого храму. Вона також ласкаво звернулася до сина Михайла і сказала: “І ти, сину, через мене повинен почути цей голос Божого Провидіння та чимось віддячити Богородиці у своєму житті”. Вислухавши мамин сон і її прохання, Михайло знайшов іконографа, який намалював образ, що відповідав розповіді про мамине богоявлення. На замовленій Службі Божій священик освятив цей образ і запевнив, що він буде прикрашати новозбудований храм. І такий час настав. Сьогодні у новозбудованому храмі Покрова Пресвятої Богородиці в селі Андріївка висить запрестольний образ під назвою “Мій храм є і буде!”.
Ця подія оздоровлення матері в такий чудесний споіб, відновлення зруйнованого храму глибоко вплинуло на життєвий шлях сина, який відчув Боже покликання стати священиком. Набутий фах і праця йому були не до душі. Але при совєтській комуно-атеїстичній владі ця мрія для нього не могла бути здійсненною. Молоді хлопці, які у той час, хоч і навчалися в духовних семінаріях та ставали священиками, але в першу чергу повинні були служити не Богові, а комуністичній владі. Це добре розумів Михайло і таким “духовним пастирем” не хотів бути. Однак мрія його здійснилася після виходу з підпілля і відродження Української Греко-Католицької Церкви. В 1991 р. він розпочав навчання у Львівській духовній семінарії, а в 1996 р. отримав диплом про завершення студій. Але й надалі не полишало його бажання здобувати вищу богословську освіту. У цьому ж році поступив у Львівську Богословську Академію на богословський факультет. Виконав програму студій, склав підсумковий іспит та удостоївся диплому богословських студій в березні 2000 р. Оскільки в той час у відновленій Українській Греко-Католицькій Церкві бракувало священиків, то Михайло одночасно поєднував семінарське і богословське навчання з священичою працею. Дияконське і священиче звання отримав від Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського 15 лютого 1992 р. Божого. Тож, можна стверджувати, що тільки Провидіння Боже повело Михайла Дроздовського від педагога та інженера до священнослужителя. Перше священиче служіння о. Михайло провів у селах Грабова і Яблунівка Буського району на Львівщині в 1992-1996 роках. З 24 квітня 1996 до червня 2004 рр. був сотрудником храму Воскресіння Господнього у м. Винниках біля Львова. Одночасно виконував обов’язки віце-декана Винниківського деканату і був відповідальним за катехитичне навчання у цьому ж деканаті.
З приїздом до Америки о. Михайло служив у церкві св. Марії у штаті Меріленд з липня 2004 по липень 2005 рр. Цього ж року Владика Роберт скерував його до парафії св. Анни Аустентаун і Пресвятої Трійці в м. Янґстаун, Огайо, де він служив сотрудником до вересня 2008 р. 15 вересня 2008 року о. Михайло Дроздовський був призначений парохом Української Греко-Католицької Церкви Покрова Пресвятої Богородиці в Пармі, Огайо. До Парми о. Михайло прибув з дружиною Танею та дочкою Оксаною. Має ще одружену дочку Христину і внучку Анджелу.
Ставши парохом нашої церкви, отець Михайло в першу чергу налагодив доброзичливі відносини і толерантні робочі стосунки із Парафіяльною радою, що сприяло єдності та злагоді в усьому парафіяльному житті. Пожвавилась змістовна і багатогранна робота усіх прицерковних організацій: церковного і дитячого хорів, сестрицтва, братства, бібліотеки, Марійської дружини, катехитичних класів і дитячих гуртків. Особисто о. Михайло, переважно кожної неділі після відправи Служби Божої, проводить біблійні навчання з бажаючими парафіянами і, зокрема, з молоддю.
Із щирим захопленням і увагою парафіяни слухають чудові проповіді священика Михайла кожної неділі під час Служби Божої, які духовно збагачують наші душі і серця. У цих проповідях він уміло поєднує євангельські притчи і вчення з релігійними традиціями та народними звичаями, які зберігає наша Українська Греко-Католицька Церква в рідному краю і на поселеннях у світі. Цими проповідями і спонукає священик до збереження у різних формах нами, парафіянами, нашого рідного українства на чужині. Отець Михайло активно співпрацює з українськими громадськими організаціями Великого Клівленду. З особливою активністю о. Михайло доповнював свою душпастирську опіку над парафією постійною турботою в справі будівництва нового храму, який було урочисто освячено 3 червня 2012 р. Це вже вдруге у своїй священичій праці о. Михайло причетний до будівництва храму Покрова Пресвятої Богородиці в Україні та в США.
Під час відзначення 40-літнього ювілею нашої Свято-Покровської парафії 13 жовтня 2013 р. Преосвященний Владика Іван Бура оголосив про піднесення до сану Крилошанина пароха церкви св. Покрови о. Михайла Дроздовського та нагородив його Золотим Нагрудним Хрестом з прикрасами. Величаво відзначила наша парафія 12 лютого 2017 року 25-річний ювілей священства пароха нашої церкви отця-крилошанина Михайла Дроздовського. Служба Божа була відправлена з участю єпископа-емерита Владики Роберта Москаля. У своїй проповіді Владика Роберт відзначив старанну душпастирську працю о. Михайла впродовж 25 років, який сумлінно дбає про наші душі та подає добрий життєвий приклад для молодого покоління. “Чудесне і благословенне Ваше туземне життя. Нехай Господь додасть Вам ще многих літ у душпастирському служінню”! – сказав на закінчення Владика. Він також зачитав вітання від Єпископа Єпархії св. Йосафата в Пармі Преосвященного Владики Богдана Данила отцеві-крилошанинові Михайлові Дроздовському, в якому, зокрема, сказано:
“Дякуємо Богові за Ваше життя та священиче служіння в Єпархії св. Йосафата. Як молитва подяки за Ваше життя і служіння прийміть моє Архиєрейське благословення! Нехай Всемогутній Бог Вас благословить!
Продовжувалось відзначення ювілею священства отця-крилошанина Михайла Дроздовського в парафіяльній залі з численною участю парафіян та гостей. Ведуча святкової програми парафіяльна радна Оля Міґелич у вступному виступі коротко розказала про священичу діяльність пароха церкви отця Михайла. Зокрема, вона відзначила:
“Господь доручив Вам нашу парафію, в якій Ви виконали два важливих завдання – поєднали людей і збудували церкву. Наша велика парафіяльна громада з Вашою допомогою зросла, укріпилась вірою та збагатилась любов’ю до Бога. Вона стала острівцем української культури, народних традицій і звичаїв. Бажаємо Вам усіх земних благ і Божих ласк на многії літа!
Після цих побажань група дітей парафії виконала вітальну композицію, а потім діти вручили отцеві Михайлові букет квітів. Церковний хор під орудою Олі Чепак заспівав “Многая літа” на слова місцевого поета Володимира Штокала. Відбулось урочисте вручення хреста отцеві. Після цього виступали діти танцювальної студії Дмитра і Ніни Коваленків та виконувались гімнастичні вправи під керівництвом Соломії Вонс. Чудовим співом звеселили присутніх Катерина Наноцька та квартет “Байда” в складі Михайла Катрича, Любомира Якиміва, Ігоря Гниди, Петра Стойківа.
Святкову трапезу благословив Владика Роберт. У процесі обіду на екрані демонструвались кадри з священичого життя отця Михайла. Заключне слово виголосив Преосвященний Владика Богдан Данило, який, звертаючись до о. Михайла, зокрема, сказав: “Нехай цих 25 років буде добрим завдатком для Вашого служіння на довгі і благі роки”. Потім отцеві ще вручила букет квітів редактор радіопрограми Віра Іваницька. А заключні подячні слова усім учасникам ювілейних святкувань виглосив парох церкви, отець Михайло Дроздовський.
Петро ТВАРДОВСЬКИЙ,
член Національної спілки журналістів України.
