Марічка Галабурда – Чигрин
Бельгія – ҐЕНК 4.3.2017
Поклін тобі Тарасе, великий наш пророче
Музично-літературна композиція – “Така іі доля”
В цей Шевченківський місяць березень Управа Об‘єднання Українок Бельгії, відділ в Бруселі запрошував наше суспільство на вшанування пам‘яті Тараса Шевченка до столиці країни. Концерт під назвою: Музично-літературна композицію – “Така іі доля”
Повідомлялося, що в програмі концерту беруть участь наші подруги з Голяндії :
Олександра Ленишин, сопрано, de Nationale Opera
Марія Семотюк, флейта, het Koninklijk Concertgebouworkest,
Оксана Іващенко, фортепіяно, імпровізації,
Соломія Романюк, деклямація
Про згаданих наших співачок- музик, я, в Австралії не чула, хоч постійно пробую читати звідомлення про події українців в Голяндії, а їх тепер там багато, бо колись було дуже мало. А хіба все прочитаєш? Там живе і наша подруга Олександра Фарима, яку ми зустрічали свого часу в Італії підчас Конференції Світової Федерації Жіночих Організацій в 2004 році. Але було нам сказано, що учасниці концерту з України.
Тому ми, з сестрою Одаркою й її чоловіком, їхали на концерт з великим зацікавленням й сподіваннями. Не були певні, що хтось з «бельгійців» брав би участь в концерті . І дуже надіялися, що не буде доповіді, отакої довгої понад 50 хв., як це часами буває, зокрема в Сіднеї.
На інтернетській мережі Фейс Бук, Соломія Романюк, вона в монтажі читала вірші Тараса Шевченка,
пише:…Ця програма вже гастролювала в Амстердамі та Парижі, але тепер ми завітаємо в чудове місто Брюссель! (Брусель)
Коротенька історія про народження цього проєкту а також ознайомлення з учасниками:
«“Чорнобрива дівчина, сирота, наймичка, самотина на чужині, збожеволіла від болю і страждань мати – така доля української жінки у поезії Тараса Шевченка. Вражаючі експресивні образи, нерозривно пов’язані з романтикою української природи, надихають композиторів уже майже дві сотні років. Серед них – засновник українського національного музичного стилю Микола Лисенко, майстри сольоспіву Кирило Стеценко та Денис Січинський, наші сучасники в Україні – Богдана Фільц, Мирослав Скорик та діяспорі – Ігор Соневицький.”
Ця музично-літературна розповідь є вислідом творчої зустрічі трьох українських музиканток у Нідерландах. Переглядаючи весь репертуар на слова Шевченка, з’явилася ідея якось незвично поєднати пісні з інструментальною імпровізацією та драматичним читанням Шевченківської поезії. Таким чином народилися дві особливі інтерпретації “Тополі” та “Сови”.»
Коли я увійшла до залі, розхвилювалася, бо вона не концертова, в якій немає сцени, піяна. Стеля низька. Яка буде акустика? Виступають професійні музики-співаки, а заля ( в школі) зовсім не відповідна.
І портрет Шевченка, на мій погляд не в вдіповідному місці. Переставила його з Надею Лавриненко, в інше місце, щоб він був на очах присутніх.
Гостей привітала голова відділу ОУБ Ірина Хапко, сама прекрасна співачка, запросила до виступу гостей, молодих жінок.
Перші звуки пісні «По діброві вітер виє» у відділі «Тополя» у виконанні тріо Олександра Ленишин, Марія Семотюк, та Оксана Іващенко, приголомшили мене. Професійні співачки, ніяк не заперечити, голоси зливалися, мороз пішов по тілі. А сльози від зворушення? Давно, давно не чула такого виконання цієї пісні…і всіх чергових.
Мушу звернути увагу на Оксану Іващенко, вона киянка. Сильний, глибокий альт. Підводила я нераз брови з здивування!
Це прекрасний склад тріо.
А Соломія Романюк читала дуже переконливо, з легка і що важне доброю дикцією, вірші Шевченка між піснями в обох відділах. Неназиваю всіх. Може треба було би мікрофона, краще чути було би.
І так лунали пісня за піснею – всі на слова Шевченка. Блискучий сольовий виступ львів‘янки Олександри Ленишин. Прекрасна дикція, сильне сопрано. Витриманий віддих, вражаючі фрази у форте. Що казати? Прекрасне виконання.
Деякі пісні співала Олександра в супроводі флейти Марії Семотюк і піяністки Оксани Іващенко, яка була змушеною супроваджати спів збраку піяна на синтезайзері. О, як я ненавиджу ті синтезайзери, коли виконуєш клясику…Не співак веде спів, а синтезайзер. Зовсім не теж.
Але вив‘язалася вона добре. Грала з почуттям.
Так, прекрасно було почути «Якби мені черевички» й Зацвіла в долині » Мирослава Скорика і оригінальна композиція Ігора Соневицького « Змія хату запалила» в супроводі флейти.
Були і дещо незнайомі мені композиції. Наприклад «Ой, гоп, гопака.» Ігора Шамо. Знаю іншу мельодію.
Концерт закінчився виступом тріо піснею «Така її доля».
Вдячна авдиторія ( а зібралося нас кілька десяток, преподобні отці, преподібні сестри, членки ОУБ й громадяни з Антверпену, Ґент, Бруселю, Посольство України представляла Наталя Голіян) –
нагородила рясними оплесками гостей музик, українок з України, які живуть і працюють в Голяндії.
Троянди, бельгійська шоколада (найкраща в світі) дарувалася виконавцям монтажу, головою ОУБ Наталкою Осташ і Іриною Хапко.
Не відпускали оплески гостей, які повторили куплет з пісні «Така її доля».
Під час вечора діяла благодійна крамничка на підтримку дітей України : частування, українські сувеніри, кобзарі, дитячі книжеки, календарі, намиста…вишиті, сороки. Продавалися й українські страви.
Переконана, що всі хто виходив з залі, був задоволений, відчув велику насолоду від прекрасного концерту.
Можу твердити, що в Бруселі в суботу 4.3.2017 р. віддано відповідну шану Кобзареві України Тарасові Шевченкові, і то на високому рівні виконувалися твори на його слова.
А верталися ми до Ґенку й в авті грали компакт диску з піснями і музикою. Так на записах Олександра співає в ПРЕКРАСНОМУ супроводі на піяно Оксани Іващенко…Яке шкода, що такого піяна не було на залі…
Дякуємо подругам за прекрасний концерт!
Дякуємо подругам з ОУБ за організацію його.
Бажаємо успіхів в майбутньому! Надіємося, що це не останний їх виступ в Бельгії.
