- Українська національно-культурна автономія м. Єкатеринбурга
620072, м. Єкатеринбург, вул. Леніна 7
Голова правління – Володимир Мороз
- Будинок дружби українців на Уралі
620072, м. Єкатеринбург, вул. Леніна 7
Голова правління – Володимир Панчишин
Українська організація в Єкатеринбургу започаткована в 1992 р. Від 1996 р. організація існує як Українська національно-культурна автономія м. Єкатеринбургу. Незмінним керівником організації до 2010 р. був Стефан Паняк, відомий діяч українського громадського руху Росії. На особі С. Паняка виразно можна бачити піруети російського офіціозу навколо українських провідних українських активістів. У 2008 р. С. Паняк написав і видав книгу «Украина и Россия: почему врозь» – «Україна і Росія: чому окремо». Книга є збірником публіцистичних статей автора про сучасні російсько-українські взаємовідносини, історію і сучасне становище української діаспори в Росії. Зміст книги навряд чи сподобався апологетам «русского мира», які сьогодні визначають суспільно-політичний розвиток Росії. Під час другого Майдану 2013-2014 р.р. С. Паняка постійно запрошували в телепрограми, брали інтерв’ю. Він говорив і писав те, що зовсім не подобалось владі. С. Паняку вирішили закрити рота – в правоохоронні органи надійшов донос Була заведена кримінальна справа за статтею про екстремізм, причому по всім можливим пунктам. Надалі пішов судовий процес, і перспективи були досить невтішними. Втім на запити суду надійшли експертні висновки російських і зарубіжних вчених, в яких відзначалась повна відсутність в діях С. Паняка екстремізму. Можливо, вирішальну роль зіграло заступництво колег з університету, де С. Паняк працював, став доктором технічних наук, отримав вчене звання професора. Двічі засідала вчена рада університету і голосувала за те, щоб залишити С. Паняка в університеті. Відбулось 6 судових засідань, і суд був змушений виправдати С. Паняка. Зрозуміло, що питання про бажання С. Паняка публічно доносити правду про Майдан, Україну перейшло в розряд риторичних.
А книга професора С. Паняка, яку він написав передусім для українців Росії, при понятих ще до судових перегонів була «урочисто» вилучена з бібліотеки.
Схожа історія була зі співголовою «Українців Москви» Віктором Гіржовим, який в публічних виступах, телепрограмах не грав роль хлопчика для побиття. В. Гіржова просто оголосили персоною нон-грата (мав українське громадянство і посвідку на проживання).
З 2010 р. деякий час керівником організації був бізнесмен П. Щербина, який в своїх діях перш за все керувався бізнесовими інтересами. У 2015 р. автономії передали приміщення, в якому відкрили Будинок дружби українців. В Будинку знаходився осередок, який мав опікуватися переселенцями з Донбасу, що втекли від війни. З 2019 р. Будинок дружби українців став громадською організацією. Слід відзначити помірну і зважену позицію як на нинішні часи осіб, дотичних до Будинку дружби.
Сьогодні влада дуже ревно опікає українську організацію, при перевиборах на голову правління привела свою людину, відставного міліцейського генерала, з яким прийшла ціла компанія. На останніх річних зборах були присутні шість! генералів міліцейських, надзвичайних та інших ситуацій і козачих отаманів, які мають м’яко кажучи віддалене уявлення про українську культуру. Один з генералів у своєму виступі заявив, що української, російської, білоруської культур немає, є тільки одна, радянська культура. Незважаючи на такі культурознавчі наративи, в автономії збереглося патріотичне ядро, яке є стримуючим фактором, запобіжником проти використання організації в політичних маніпуляціях. За таких обставин дійсно доречне гасло «культура поза політикою» – політикою невизнання права України, українського народу самостійно обирати шлях розвитку, зберігати і множити українські духовні цінності.
Українська автономія Єкатеринбургу продовжує громадську діяльність на культурно-просвітній ниві. Слід відзначити знаного культурознавця Миколу Кернесюка, який попри свій вік робить значний внесок в роботу організації. Мотором української громади сьогодні є Лідія Демай- Ковалів, яка взяла активну участь в організації і проведенні другого Міжнародного Шевченківського конкурсу-флешмобу.
Ми проводимо перекличку українських організацій, які не стали знаряддям для політичних маніпуляцій, не виступають вирядженими статистами в сумнівних акціях типу мітингів на підтримку анексії Криму, не кажучи вже про публічну підтримку антиукраїнських звернень.
Громада українців на Уралі наразі зберігає українську суть і український дух. Як довго – не в останню чергу залежить від перетворень в Україні.
Об’єднана прес-служба українських організацій Росії
27 квітня 2020 р.
