Упродовж тижня в Києві гостили юні українські футболісти з Канади та Сполучених Штатів Америки.
Своєрідна збірна з-за океану була створена на базі українського футбольного клубу «Карпати» з Торонто. Також у її складі були представники команди «Кларксон» (Миссисага) та четверо гравців українських клубів із Детройту та Чикаго. Вік футболістів 16-17 років. Привернула увагу назва новоствореної команди – «Динамо».
Гості тренувалися на полях дитячо-юнацької футбольної школи київського «Динамо» імені Валерія Лобановського що на Нивках.
Головний тренер команди «Динамо» (Канада-США) Леонід Шор сказав, що головна мета візиту – показати дітям вихідців із України класичну академічну футбольну освіту. Адже рівень футболу, чи соккеру, як його називають за океаном, наразі поступається європейському. Також фахівець наголосив на іншому важливому аспекті – побачити батьківщину предків, відчути Україну. Йшлося і про футбольне спілкування, установки на гру рідною мовою.
Тут юних гостей вельми розчарувало, що їхні ровесники з київського «Динамо» та тренери спілкуються виключно російською мовою. Кумедна ситуація! Українці з Канади та Америки відчули дискомфорт щодо рідної мови на історичній Батьківщині! Дехто з дітей перепитував, може хтось знає французьку, якщо вже не українську чи англійську.
Юні «динамівці» дещо виправили ситуацію, коли перед початком матчу лунав український Славень, усі як один тримали праву руку на серці, а ліву на плечі товариша. При цьому всі вони виконували Гімн. Також гравці, які з різних причин не брали участі у матчі, видно через велику різницю у класі, вболівали за своїх заокеанських однолітків.
Перебіг подій на полі засвідчив вищість господарів. Кияни переважали опонентів. До того ж, перший поєдинок гості проводили наступного дня після прильоту до України. На їхніх діях позначилася континентальна різниця у часі. Команди зустрічалися двічі. У наступному матчі українське «Динамо» знову святкувало перемогу, але цього разу їхня перевага була не такою переконливою. Також треба наголосити, що кияни мали нагоду проводити більше замін. Таким чином, у двох таймах вони грали майже різними складами.
Дитячо-юнацька футбольна школа київського «Динамо» імені Валерія Лобановського створена майже сімдесят років тому і має славну історію. Тут робили перші футбольні кроки Олег Блохін, Володимир Мунтян, Олексій Михайличенко, Олександр Шовковський, Сергій Федоров, Андрій Шевченко. Це сучасний комплекс, який є складовою частиною клубної інфраструктури «Динамо». Головний корпус, площею 3,5 тисяч метрів квадратних, має чотири поверхи. У ньому розміщені просторі роздягальні (180 кв. м) із санвузлами, душовими та кімнатами для масажу. Також є сауна з басейнами, кімната відпочинку, медпункт.
На другому поверсі розміщені харчовий комплекс (120 кв. м), зали для прийому їжі (100 кв. м), навчальний клас із сучасними відео та аудіосистемами, тренажерний зал (70 кв. м). На третьому і четвертому поверхах 20 комфортабельних кімнат (850 кв. м), у яких одночасно можуть проживати понад 50 юних футболістів.
ДЮФШ «Динамо» має одне штучне та два трав’яних поля стандартних розмірів із електропідігрівом. Трибуна із накриттям на 300 вболівальників, інформаційне табло. Є також майданчики менших розмірів. Всі поля обладнані сучасними системами освітлення і цілком відповідають міжнародним стандартам.
Щороку на Нивках повний курс футбольної науки проходять півтори тисячі юних «динамівців», якими переймаються досвідчені фахівці, здебільшого, відомі у минулому гравці.
Побачене вразило заокеанських гостей. Можливо дещо підсолодило гіркоту поразок, адже окрім відмінних умов, майбутні «динамівці» тренуються щодня, окрім неділі. Втім, у вихідний у них доволі часто поєдинки у різноманітних турнірах.
Третій і останній поєдинок під час турне в Україні канадійсько-американське «Динамо» проводило проти команди «Діназ-2001» із Вишгорода, що біля Києва. Команда виступає у чемпіонаті України з-поміж одноліток і цю зустріч розглядала як контрольний поєдинок перед домашнім двобоєм із київським «Атлетом».
Гра у Лютіжі відбувалася з перемінним успіхом. Під завісу першого тайму українцям з-за океану навіть поталанило повести перед. Одразу після перерви, заведені невтішним результатом, господарі не тільки поновили статус кво, а й майже одразу вдруге засмутили суперників. Могли й розвинути успіх, але змарнували ще декілька слушних нагод. Розплачуватися за марнотратство довелося на останніх хвилинах зустрічі. У відчайдушній атаці «Динамо», скористовшись помилкою оборонців «Діназа», зуміло уникунти поразки – 2:2!
Радості не було меж! Адже позитивний вислід матчу вінчав поїздку в Україну. Варто перечислити граців «Динамо» (Канада-США). Це Михайло Медик, Данило Німилович, Матвій Ганковський, Роман Чупєль, Алекс Гальків, Орест Бенко, Мартин Салик, Іван Гаргай, Григорій Швед, Лук’ян Петрук, Микола Дробенко, Антон Дарійчук.
В Канаді та США хлопці виступають за свої команди у різноманітних турнірах. Футбол – наразі хоббі. Тренуються в основному два рази в тиждень. Багато часу приділяють навчанню.
Закордонні поїздки непоодинокі. Ірина Німилович, мама одного із гравців, розповіла, що син у складі футбольного клубу «Кларксон» (Миссисага) брав участь у турнірах в Бразилії та Уругваї, де їм протистояли однолітки із знаменитих клубів «Греміо» та «Національ». Батьки Михайла Медика та Матвія Ганковського, Роман і Станіслав, розповіли, що сини марять великим футболом, мріють виступати на високому рівні і не виключають імовірності захищати у майбутньому кольори українських команд, а може й збірної України.
Треба віддати належне всім батькам юних футболістів. І тим, які супроводжували їх в Україні, і які не змогли прибути на історичну батьківщину.
Та не футболом єдиним! Україна зустріла своїх чудовою весняною погодою. Гравці, їхні батьки та інші учасники делегації мали чудову нагоду ближче познайомитися з Києвом. Чисельні екскурсії до Софіївського та Володимирського соборів, Михайлівського Золотоверхого, Києво-Печерської лаври, історичного центру столиці України приємно вразили закордонних українців. З»ясувалося, що вони дуже добре знають історію своєї Батьківщини. Зокрема, біля Національного музею «Меморіалу жертв Голодомору» самі багато розповідали про трагічні події. Це до честі українським школам в Канаді та США, які діти відвідують здебільшого лише у суботу, але добре знають українську історію та рідну мову.
На згадку про вояж в Україну гості придбали дял себе та як подарунки рідним і близьким чимало сувенірів. Переважали футболки у синьо-жовтих та червоно-чорних тонах, атрибутика київського «Динамо». Прикметно, що чималим попитом користувалася футболка із промовистим написом «Дякую, Боже, що я не москаль!».
Григорій Жибак
