Самоврядування б’ють на сполох разом із бізнесом
На проблеми працевлаштування іноземців уже вказують найвищі самоврядні чиновники. На Конвенції маршалів польських воєводств у Ґдині 7 червня виклики міграційної політики стали головною темою засідання. «Польщі потрібна далекоглядна, скоординована, багаторівнева та ефективна інтеграційна політика щодо іммігрантів», – заявили маршали. У прийнятому документі щодо інтеграційної політики держави Конвенція маршалів вказала, що польське суспільство стрімко старіє: «це сприятиме значному збільшенню витрат на пенсійну систему та систему охорони здоров’я». «Частка економічно активних людей все ще занадто низька. Швидке зростання кількості населення непрацездатного віку означає зростання попиту на державні трансферти і створює тиск на збільшення податкового тягаря», – ідеться в документі.
Зазначається, що «іммігранти відіграють дедалі більшу роль у місцевих громадах як учні, працівники, споживачі, підприємці, інвестори або платники податків». «Ми повинні прагнути до повного і свідомого використання їхнього потенціалу для економічного, соціального і культурного розвитку польських регіонів», – підкреслили маршали.
От тільки політику легалізації мігрантів реалізують у Польщі центральні, а не місцеві органи влади. Тобто – воєводи.
А отже, конкурентність польського ринку праці – а з ним також стан пенсій, страхувань та доходів усіх поляків – цілком залежить від державної влади.
«Чорного сценарію» не буде?
У стрімкого економічного розвитку Польщі, що спостерігається від 2015 року, одна відповідь: громадяни України. Якби не вони і якби не катастрофічна економічна ситуація в охопленій війною сусідці, Польща сьогодні знаходилася б в іншому місці.
Це Польща першою в ЄС спростила тимчасову працю громадян України в себе. Проте далі від цього офіційна Варшава не пішла: усі, хто працює понад три місяці, проходять величезні черги за легалізаційними документами.
І тут польський ринок праці входить у конкуренцію з багатшими сусідами по ЄС.
«Німецький ринок є більш відкритим для мігрантів, тому стає великою конкуренцією для польських компаній. Міграцію працівників з України до Німеччини не можна зупинити, ми не можемо конкурувати з Німеччиною з точки зору розміру зарплатні», – читаємо в представленому 17 червня рапорті авторства EWL S.A., Фонду підтримки мігрантів на ринку праці „EWL” і Студії Східної Європи Варшавського університету.
Попри це, автори документу далекі до того, щоб потенційний відтік працівників з України називати «чорним сценарієм» для польських фірм.
У групі громадян України, котрих розпитали автори рапорту, кожен п’ятий респондент заявляв про намір переїхати в Німеччину ще в 2019 році. Найбільше громадян України (понад 80% опитаних) спокушають високі заробітки за Одрою, вищий рівень життя (44%), краща медична опіка (понад 20%). Менше 5% опитаних до зміни Польщі на Німеччину штовхає «традиція мультикультуралізму». У той самий час, понад 88% опитаних громадян України в Польщі або взагалі не знає німецької мови, або знає її на дуже поганому рівні.
Це неабияка перешкода, котра вказує на те, що великої міграції громадян України до Німеччини не буде. Дослідження показує, що «нині лише близько 7,6% українців, які працюють у Польщі і планують продовжити свою кар’єру в Німеччині, відповідає основним критеріям, постановлених урядом у Берліні. Загалом це лише 2,6% від загальної кількості українських працівників у Польщі», – зазначено в рапорті.
Отже, можна припустити, що значна частина українських мігрантів у Польщі різною мірою незадоволена своєю ситуацією – звідси бажання виїхати далі на Захід. Проте лише мала частина незадоволених зможе це реально зробити.
Насамкінець у дослідженні дається відповідь на запитання – а що зробити Польщі, щоби вона стала більш привабливою для працівників з України?
Згідно з опитуванням, понад дві третини респондентів, які замислюються над виїздом із Польщі в Німеччину, можуть передумати, якщо зросте їхня зарплатня. Для кожного п’ятого працівника з України приводом залишитися в Польщі є мовний бар’єр.
Отже, Польща має цілком реальні шанси конкурувати з Німеччиною – хоча б у тому, щоб відкрити мережу безкоштовних курсів польської мови. Це могли б зробити і працедавці, тож це було б непоганим початком конкуренції за українського працівника.
Автор – Ігор Ісаєв; джерело – Наше Слово, Варшава
