Передумовою до зрозуміння цієї аналізи це треба значно обмежити свій політичний погляд — тобто треба прийняти засаду, що підтримка кандидата на президента США українсько-американським виборцем залежить виключно від становища даного кандидата до України. Всі другі політичні положення кандидати не мають значення.
Мабуть за останнє півстоліття президентських перегонів у США не було такої метушні яка існувала та існує у теперішніх. З республіканської сторони це безумовно спричинене, що на початку перегонів зголосилося майже 20 кандидатів. У демократів далеко менше але напевне перше в історії людина яка фактично не було Демократом, а всю свою політичну орієнтацію окреслювала себе соціалістом.
Що означає бути соціалістом можна різно розуміти. Можна бути європейським соціал-демократом, але можна також бути марксистом. Кандидатові Берні Сандерсові фактично повело, бо уможливило йому до ньюйоркських правиборів бути актуальним. Своїми проголошеннями безплатної освіти та власної незалежності від великих фундаторів та багатих установ і людей, Сандерс захопив поважну частину студентської ідеалістичної молоді, а також лівий артистичний світ хоча частинно який бачить багачів усюди тільки не у собі. При цьому досить спритно Сандерс приховав свої зв’язки в минулому з сталіністами, а також ідеологічні забарвлення своїх економічних дорадників багато з яких не є просто соціал-демократами, а фактично марксистами сосіалістами. Він проголосив революцію та боротьбу клас, але зробивши це у контексті ідеалізму він охопив як колись сов’єти на початку чимало “корисних ідіотів” між ними на причуд і деяких розумних американців українського походження.
Сьогодні він перестав бути актуальним одначе через велику різницю у кількості делегатів на Демократичну конвенцію між ним та його головним суперником Гіларією Клинтон та мабуть став не небезпечними через свою особисту політичну безперспективність, маючи 74 роки. Правда він Гіларію Клинтин напрямив у свій прогресизм, але, на мою думку, у Гіларії Клинтон ідеологічні міркування дуже не значні та лишаються динамічними у залежності від політичної кон’юнктури. Тому при загальних виборах пані Клинтон повинна повернутися до політичної поміркованості.
Натомість серед Республіканців стан більше насторожуючий мимо сьогоднішнього прозріння Республіканського верховодства. В наслідку великої кількості кандидатів та невдоволення Республіканським істеблішментом залишилося три кандидати, один з великою перевагою. Цим кандидатом є бізнесмен Доналд Трамп, американець німецького та шотландського походження, одначе ці походження несуттєві.
Доналд Трамп є не тільки недосвідчений політик, але засадничо примітивний як людина. Його багатство не здобуте якимось великими винаходами чи інтелігенцією, а прямо настирливістю, інколи шахрайством, та найважливіше великою дозою щастя. На жаль це щастя і багатство впровадило надзвичайно велику зухвалість та переконання, що він розумніший чим він в дійсності є. Його рівень освіти тільки закінчений бакалавр і то з нерухомостей.
Під гаслом “відновити велич Америки” Трамп висуває політику ізоляції, проти вільної торгівлі за ради збереження праці для американців та захисту американського виробника, не розуміючи, що протекціонізм підвищує ціни, проти імміграції легальної і нелегальної знов для збереження праць для американців, проти втручання у зовнішній конфлікти для ощадження американських бюджетних фондів, не розуміючи закриття світових ринків американським фірмам у підневільних країнах, тим самим проти колективної оборони у структурах таких як НАТО та не добачаючи потреби багатосторонніх відносин і перетрактацій, вказуючи тільки на двосторонні переговори та на його переконання, що він з Путіном будуть дружити. Ясно, що справи України не є проблемами Доналда Трампа.
Американці українського походження у переваженій більшості зареєстровані Республіканці. Є сьогодні українці в Америці які сприймають позитивно навіть примітивну риторику Трампа і відкрито говорять, що будуть за ним голосувати. Але на мою думку їх є дуже мало. Користуюся окресленням “примітивну” не тільки з точки зору суті політичного окреслення, але також стильового. Трамп користується висловами особистої образи своїх опонентів, тощо.
Іронією політичної долі є, що інколи треба підтримати це, що є меншим лихом. Гіларія Клинтон це людина яка користується часто неправдою. Вона нещира, виступає як політик, говорить це, що слухач хоче чути та корумпована тільки не так як політики в Україні, а в рамках американського закону. Що це означає. Задля фінансової підтримки вона віддає політичні привілеї та впливи. Одначе, американські громадяни українського походження чи вони Демократи чи Республіканці не мають іншого виходу як 8 листопада ц.р. проголосувати за Гіларією Клинтон.
Її позитиви: вона не віддасть Україну москалям, вона допомагатиме Україні фінансово, вона піддержуватиме Україну дипломатично на форумі Організацій Об’єднаних Націй та в НАТО. Вона не тільки продовжить санкції проти Росії, а навіть може надати пекельну зброю та іншу форму оборонної допомоги. Вона не буде другом Путіна бо вона знає не тільки хто такий Путін, але також розуміє що стратегічно Росія це найбільша небезпека для світового миру та американського впливу у світі. Все інше другорядне.
Для ясності, я зареєстрований Демократ. У 1980 році тому, що Джимі Картер звільнив деяких українських політв’язнів, я голосував за Демократом Картером. У 1984 році я голосував за Республіканцем Роналдом Рейгеном бо він змагав до знесення СССР. У 2008 році я голосував за Республіканця Джон Макейна бо він добрий друг України. У 2012 році я голосував за Демократа Барака Обаму бо його адміністрація зокрема через його заступника Байдена позитивно ставилася до України, а Республіканець Ромні був для мене зовсім невідомим. Правда, обіцяв собі кілька років тому, що ніколи не голосуватиму за Гілярією Клинтон хоча подобався мені її муж Президент Бил Клинтон, але бо вона сяка, така. Але цього року, 8 листопада я буду голосувати за Гіларією Клинтон.
26 квітня 2016р., Нью Йорк, Аскольд Лозинський
