Спортове змагання–це чудове явище що викликає міріади індивідуальних і колективних емоцій, часто позитивну прихильність, а іноді негативну ворожість. Для учасника– це можливість не тільки досягнення самореалізації, але ,часто, заробити гроші в цьому процесі. Для глядача, це звільнення, можливість відчувати себе добре в ролі фана і приналежності до місцевої або національної групи.
Суботній матч по боксу в супер важкій вазі між українцем Володимиром Кличком і американцем Брайантом Дженнінгсом якраз був про все це та багато інше. Це був урок, як доброго так і поганого поводження.
В інтерв’ю американському телебаченню після бою, американські ЗМІ запитали переможця Кличка , чому він обмежився в основному лівими ударами з дуже небагатьма правими. Без будь яких виправдань, Кличко скромно заявив, що це не було його метою, що це супротивник не дозволив йому. Він високо оцінив талант і серце Дженнінгса. З іншого боку, Дженнінгс в інтерв’ю після бою далеко менш хвалив свого опонента, шукав виправдання за свої недоліки але не з свої вини іі заявив , досить недвозначно, що бій був значно ближчий, ніж рахунок.
Протягом декількох тижнів до бою американські спортові ЗМІ хоча сприяли рекламі бою Кличко-Дженнінгс заради продажу квитків в Медісон Сквер Гарден, тим не менш, як і раніше зневажливо відзивалися про теперішню супер важку лігу та Володимира Кличка. Трохи було незрозумілим бо Володимир Кличко був чемпіоном у супер важкій лізі протягом десяти років, відстоявши всі три свої титули вісімнадцять разів (включно з останнім боєм проти Дженнінгса)! Насправді, в історії супер важких боїв він третій після таких відомих в історії боксерів, як Джо Луїс і Ларрі Холмс. Не було серйозного американського суперника в той час.
Тим не менш, Kличко (насправді обидва брати, в тому числі старший Віталій –сам колишній чемпіон, а нині мер столиці України, Київ)) не відповідає прототипу американського образу бійця. Адже обидва Клички високо освічені, сучасні боксери, шляхетні при бою та поза ним. За даними американських ЗМІ та боксерських знавців, великим боксером у важкій лізі був американець Майк Тайсон, славний по звинуваченню в гвалтуванні і кусанні вуха та, звичайно, Мухаммед Алі. Але навіть набагато шанована ікона, самопроголошений “найвизначніший” Алі був нещирим спланованим спритником ( з міркувань совісті, бо він відмовився служити через свою релігію, яка за іронією долі була заснована воїном пророком), крикуном, неосвіченим, який служив в якості власного самохвала, жорстко висміюючи своїх супротивників ніби в жартівливій формі . Брати Клички майже повністю протилежні в поведінці, характері і т. п. від основних американських боксерських чемпіонів.
Володимир Кличко часто зображується американськими спортивними ЗМІ нудним бійцем, який, як правило, виграє за рахунком, але не нокаутом. Природно, середньо статичний брутальний фанат хоче бачити нокаут і кров. Тим не менш, в Європі Кличко описується як майстер своєї справи, який перемагає своїх супротивників систематично і вправно, а сам майже ніколи не отримує удари в обличчя та не страждає від фізичної шкоди. У своїй кар’єрі він зазнав три втрати, всі нокаутом, які болісно пережив і, таким чином, тепер тримає тісну оборону.
В цілому, з історичної точки зору, брати Клички були раніше невідомим явищем в боксі, і вони не були американцями. Якби вони були, то і їх стиль, ймовірно, був би прийнятий американським світом боксу. Вони мають також недоліки виказувати голосно свої слабші сторони, такі як надмірне затримання на опонентах. Володимир Кличко пояснював, що це було часто через те, що він вищий, ніж всі його противники. Тримаючись супротивника також дає можливість короткого відпочинку. Адже Володимиру тридцять дев’ять років.
Час для американського боксу, його ЗМІ, експертів та самих учасників, щоб рости вгору, віддати братам Кличкам належне і визнати, що Клички були рятівниками боксу. Американські фанати самі зрозуміють це коли їм не будуть противно налаштовувати ЗМІ і т.зв. експерти. Давайте будемо чесними, бокс– вульгарний вид спорту, де метою є безглуздо бити супротивника , він майже нагадує гладіаторів в римському Колізеї, де метою було вбити супротивника. Кличкам вдалося самостійно додати класу до спорту.
Американський патріотизм в спорті є прекрасним і будуючим, особливо в той час, коли так багато високого рівня американських політиків часто перевершують себе в своїх спробах дискредитувати Америку. Проте, коли він паплюжить всіх не американців тільки по цій причині і включає в себе нещирі аргументи, то стає шовінізмом. Тоді він виглядає потворним і повинен зупинитися.
27 квітня 2015р. Аскольд С. Лозинський, Нью Йорк
