Шановні Львів’яни і гості міста!
13 січня 2016 року продовжуємо показ документально-історичних фільмів про визначні події історії України та стрічок, що формують історичну пам’ять українців із циклу «Історія в кадрі» в рамках реалізації спільного проекту Громадського руху «Зарваницька ініціатива», Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”, ГО “Пліч-о-пліч заради майбутнього”, ГО “Громадська варта”, ОУН, “Громадянська позиція” та Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки.
Покази відбуваються щосереди з 15-00 до 16-00 у приміщенні ЛОУНБ (читальний зал) за адресою: м. Львів, просп. Шевченка, 13
13 січня 2016 року пропонуємо фільм «Людина волі» (2010) про націоналіста, провідника ОУН, патріарха в’язнів Михайла Сороку
Жанр: документальний
Країна: Україна
Телеканал / кіностудія: НТКУ
Тривалість: 00:46:17
Сюжет: Михайло Михайлович Сорока (* 27 березня 1911, с. Гнилиці Великі, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині с.Гнилиці, Підволочиський район, Тернопільська область — † 16 червня 1971, Дубравлаг, Мордовія) — провідник Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ (1934–1936), член Крайового Проводу ОУН (1940). Протягом 34 років був в’язнем радянських таборів, організатором руху спротиву в’язнів «ОУН-Північ». Арешт НКВС (березень 1940). 8 років на Воркуті.
Всіх, хто був поляками репресований чи тільки взятий під нагляд польською поліцією, більшовики вважали небезпечними і ненадійними для СРСР. Таких чекісти «викликали на розмову», а тоді заарештовували і підбирали статті радянського кримінального кодексу, за якими звинувачували і судили. З польських архівів довідались про судимість Катерини Зарицької і прийшли її заарештувати. Михайло Сорока заступився за дружину і його теж заарештували, а коли перевірили його за польськими архівами, то причиною арешту М.Сороки стало те, що «был одним из активных деятелей ОУН». Це ж звинувачення стосувалося і К. Зарицької. М.Сороку відправили у 2-гу Львівську тюрму, а К.Зарицьку — в тюрму «Бригідки». Згодом, так і не дізнавшись, що він був членом Крайової Екзекутиви ОУН, М.Сороку засудили на 8 років концтаборів і відправили етапом у Владивосток, а потім у Воркуту.
У пересильній Замарстинівській тюрмі Михайло довідується, що у Львівській тюрмі — «Бригідках», де була ув’язнена Катерина Зарицька, народився син Богдан (нині — відомий художник-графік[1]).
На Воркуті знання М. Сороки використовують для роботи в геологічних розвідках. Маючи змогу пересуватися, він утворює підпільну організацію «ОУН-Північ». Одним із головних завдань її було моральне та фізичне збереження українців у таборах та поселеннях.
Навесні 1949 року М.Сорока повертається до Львова, але вже в червні був схоплений органами НКВС просто на вулиці і засуджений «особым совещанием г. Москвы» на поселення в Красноярський край за зв’язок з ОУН.
1952-й. Смертна кара, замінена на 25 років
1954 року — Сорока, перебуваючи в Степлагу, брав участь у Кенгірському повстанні політв’язнів, написав гімн повстанців — «У гарячих степах Казахстану»[2].
Від 60-х років він відбував покарання у Мордовських таборах.
З 60-ти прожитих літ Михайло Сорока був ув’язнений — 34 роки.
Слава Україні та її Героям!
Запрошуємо всіх бажаючих у бібліотечний кінозал.
Адміністрація
