Жертвами антинімецьких операцій Української повстанської армії стали 12-13 тисяч німців. Про це на публічній дискусії “Ціна Перемоги: вклад українців у розгром нацизму” повідомив кандидат історичних наук, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті Ярослав Антонюк, пише “Історична правда“.
“Ця цифра не співмірна із загальними втратами у Другій світовій війні, — додав директор УІНП, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович. — Проте якщо порівнювати, скільки німців загинуло від рук польських чи радянських партизанів, то це співмірні цифри”.
За словами історика, коли говорять про співпрацю українських націоналістів із владою Третього рейху, то часто забувають, що націоналісти всього на 2 тижні довше співпрацювали з нацистами, ніж Йосип Сталін.
Після проголошення Акту відновлення Української Держави, не погодженого з німцями, були заарештовані очільники ОУН, а Степан Бандера усю війну відсидів в німецькому концтаборі Заксенгаузен.
У німецьких документах 1941-1942 років зазначено, що, крім ОУН(б), в Україні немає жодного серйозного руху опору. Перша антинімецька акція УПА сотні Перегіняка-“Коробки” була здійснена в ніч із 7 на 8 лютого 1943 у райцентрі Володимирець (Рівненська область).
“Радянська влада знала про боротьбу УПА проти нацистів, проте у своїй пропаганді і далі говорила про її співпрацю з німцями, — підкреслив В’ятрович. — Німці натомість подавали інформацію, нібито УПА – це спецоперація Кремля”.
Влітку 1943 року антинімецька боротьба з Волині перекинулась на терени Галичини, де було створено УПА-Захід. Виникали цілі “повстанські республіки” — території, які контролювалися УПА. З метою придушення повстанського руху німці проводили масштабні військові операції із використанням армії.
За підрахунками рівненського історика Денищука, лише протягом 1943 року було зафіксовано 2956 бойових зіткнень підрозділів УПА із німецькими силами.
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху
