11 березня 2013 року було оприлюднено звернення Синоду єпископів УГКЦ до вірних та всіх людей доброї волі
з приводу 70-х роковин Волинської трагедії. Як відомо, це звернення готувалося, як спільне звернення Синоду єпископів УГКЦ та єпископату РКЦ в Україні. Проте, минулого тижня з’явилося повідомлення, що Архиєпископ Львівський, голова єпископської конференції РКЦ в Україні Мечислав Мокшицький, заявив про неприйнятність тексту, запропонованого греко-католицькими єпископами, оскільки, на думку Архиєпископа Мокшицького, “така ініціатива спільного листа може бути черговим “політично коректним” кроком, який не принесе пояснення великого зла, яке призвело до загибелі більше 120 тисяч цивільних осіб”. На його думку, заклик авторів проекту листа [греко-католиків] про християнську оцінку подій є чистою риторикою, оскільки там немає жодної згадки про причину трагедії – ідеологію націоналізму, – підкреслив митрополит. Також митрополит Львівський визнав абсурдним запропонований Греко-Католицькою Церквою знак рівності між винищенням польського народу через нібито вину польських державних чинників. На думку Мокшицького, запропонована греко-католиками формула “пробачаємо і просимо пробачення” є нонсенсом. Крім цього Митрополит звинуватив українців у співпраці з нацистами для масового вбивства євреїв. — Історична Правда
Видатний український історик Володимир Вятрович, котрий спеціалізується на вивчені історичних аспектів українських визвольних змагань ласкаво погодився прокоментувати для “Католицького оглядача” позицію єпископату УГКЦ та Архиєпископа Мокшицького стосовно трагічних подій, відомих в Україні, як Волинська трагедія.
“Наскільки я зрозумів, Заява Синоду УГКЦ стосовно Волинської трагедії – це власне була та заява, яка пропонувалася як спільна для Української Греко-Католицької Церкви та Римо-Католицької Церкви в Україні. Я вважаю, що ця заява дуже правильна і дуже виважена. Власне такого тексту я від Церкви і очікував. Ключове, що є в тій заяві, це визнання того, що наші два народи, попри те, що є християнськими, вчинили гріхи один проти одного, визнання того, що ця проблема ще потребує вивчення істориками, а разом з тим застереження, що ми не повинні віддати памʼять про ці трагічні подій в руки недобросовісних політиків, які можуть використати її для протистояння в майбутньому. В цілому я вважаю, що це дуже толерантне і дуже правильне звернення і, відверто кажучи, мене дуже здивувала реакція Архиєпископа Мокшицького, який відхилив його, вважаючи неприйнятним для суспільної заяви від римо-католиків і греко-католиків України. Найбільше мене здивував коментар Архиєпископа Мокшицького, який, на мою думку, радше пасував би якомусь радикальному політику, ніж духовній особі. Він закинув Українській Греко-Католицькій Церкві, що не названо головного винуватця подій на Волині, яким, на його думку був, український націоналізм. Те, що не вжито належного терміну – геноцид стосовно цих подій. Як відомо, цим терміном по відношенню до подій на Волині оперують в першу чергу ультраправі польські політичні сили. І очевидно, що мене найбільше здивувало це його відкидання абсолютно прийнятної, як показує історичний досвід, пропозиції від УГКЦ. Мова йде про формулу примирення, використану раніше між поляками та німцями, а в 2005 році вжиту кардиналами Любомиром Гузаром та Йозефом Ґлемпом в Акті Українсько-польського примирення: «вибачаємо і просимо вибачення». Натомість Архиєпископ Мокшицький пропонує щось цілком протилежне: «перепрошуємо і просимо вибачення». Тобто, на його думку, повинно бути одностороннє вибачення тільки з українського боку, що теж, мені здається, є далеким від християнських засад, які мала би проповідувати Церква. Крім того мова йде все таки про заяву єпископа Римо-Католицької Церкви в Україні, який мав би представляти позицію не тільки однієї національної громади, в даному випадку поляків, а всіх римо-католиків України. Натомість для мене в тій заяві прозвучав значно більше поляк, ніж представник Римо-Католицької Церкви.
Безпідставними є звинувачення, з боку Архиєпископа Мокшицького у тому, що начебто українці у масовому порядку, співпрацюючи з гітлерівцями, винищували євреїв. Практично абсолютно всі історичні оцінки, які прозвучали в цій заяві митрополита Мокшицького щодо українського визвольного руху почерпнуті з арсеналу чи то радянської пропаганди, чи то теперішньої ультраправої польської пропаганди, які є насправді ідентичними. Власне звідти взяті заяви про участь українців у винищенні євреїв, про геноцид супроти поляків і т.д. Мені здається, що не пасує такому високому представнику Церкви вдаватися до такої риторики, яка немає нічого спільного ні з історичними дослідженнями, ні з історичною правдою. Набагато доречнішими в цьому випадку були слова із заяви синоду УГКЦ: “Ми, як єпископат, не хочемо входити в історичну полеміку, також ми не маємо на меті виступати із звинуваченням когось. Наше завдання є дати християнську оцінку тим фактам для того, щоб ми справді могли загоїти наші рани, оздровити пам’ять взаємним прощенням”
