12 жіночих доль українського виміру Другої світової війни — від матері-героїні до полковника морської піхоти — можна побачити на виставці в «Тюрмі на Лонцького» у Львові.
Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького» експонує банерну виставку «Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової». Її було створено до Дня перемоги на нацизмом на замовлення Українського інституту національної пам’яті.
Лейтмотивом цьогорічного відзначення завершення Другої світової війни в Європі стало вшанування подвигів, праці та страждань, які довелося пережити українським жінкам у ході світової війни. Виставка показує, що за «чоловічим обличчям» війни часто не видно жіноцтва. Хоча війна однаково зачіпає як перших, так і других.
Виставка «Війна не робить винятків», відкрита у Львові до Дня захисника України, представляє 12 історій українських жінок у Другій світовій війні. Персональні історії демонструють, наскільки різними можуть бути ролі жіноцтва в військових конфліктах. Тут і радянські фронтовички, які були в самій гущавині боїв, і учасниці націоналістичного підпілля та витончених агентурних ігор між розвідками, в’язні гітлерівських концтаборів, активістки тодішнього волонтерського руху і, звісно ж, матері, які проводжали синів на війну.
Закрути долі кожної з них вражають. Наприклад, Євдокія Завалій була єдиною жінкою — командиром морської піхоти, яка, до того ж, дослужилася до рангу полковника Червоної армії. Людмила Фоя — уродженка Житомирщини, яка в Києві приєдналася до ОУН. Згодом за її безпосередньої участі контррозвідка ОУН змогла зірвати спецоперацію НКВД-МГБ із проникнення агентів у лави повстанців. Селянка з Черкащини Євдокія Лисенко віддала для війни найдорожче — десятьох своїх синів, і всі десять повернулися живими.
Виставка «Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової» діє постійно в стінах Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів, вул. Бандери, 1).
