Олена Білозерська
Сергій Шилов, друг “Грін” – командир роти у 8-му окремому батальйоні ДУК ПС “Аратта”. Його група неофіційно іменувала себе “Грінпісом”. У Широкиному під Маріуполем “грінпісівці” тримали позиції і робили ризиковані вилазки на територію, зайняту супротивником.
Грін помер 17 липня 2015 р. від поранень, несумісних з життям, отриманих внаслідок підриву на міні. Він встиг повідомити своїм, що він 300-й, і поки його не евакуювали, ще намагався по рації контролювати і координувати ситуацію…
Я близько спілкувалася з ним лише дві доби, коли нашу групу відправили у короткотривале відрядження на підсилення “Грінпісу” у Широкине. Була з ним в одному бою і в одній вилазці. Власне, це була не вилазка, а звичайна поїздка у штаб за кавою для хлопців, під час перемир’я, яке раптово закінчилось і ми з Гріном, без броніків і лише з двома автоматами, опинилися в епіцентрі подій. “Гринпис, ответь Грину! – зв’язувався командир зі своїми бійцями. – Куда война?”. “У напрямку противника”, – бадьоро відповідали йому. А далі ми (поміркувавши, Грін відмовився від пропозиції перечекати), запросивши прикриття вогнем, на шаленій швидкості, під кулеметними чергами, мчали униз до своїх…
Цих двох діб мені вистачило, щоб зрозуміти, якою прекрасною людиною він був. Такий спокійний-спокійний, завжди врівноважений (у бою примудрявся попереджати про кожний свій постріл!), справжній відповідальний командир – і при цьому сміливістю не поступався отим безбашенним роздовбаям, які стають легендами добровольчих рухів…
Спочивай з миром, брате! Ми довоюємо.
Зйомка: Олена Білозерська
Музика: Василь Лютий, “Реквієм”
