Пані П’ятка відійшла від тих які її знали і любили в п’ятницю 7 лютого ц.р.. В понеділок 10 лютого отці з Церкви Св. Юра у Ню Йорку відправили Парастас при Cумівській стійці у похоронному заведенні Петра Яреми, а у вівторок відправили Похорон у Церкві Св. Юра, а відтак поховали на цвинтарі Святого Духа у Гамтонбурзі. Пані П’ятка була похована у повному Сумівському однострою з різними нашивками відзначень. Вона закінчила 96 літню земну мандрівку.
Марія П’ятка прибула до Ню Йорку з своїм чоловіком та двома дочками у 1962 з Франції де залишилася одна дочка. Поселилася вона на 10ій вулиці між евенями А і Б, сто кроків від будинку СУМ в Америці. Ця близькість до самого будинку осідку СУМ в Америці мабуть символізувала її життєву мандрівку. Здавалося б кожну хвилину свого життя вона присвятила СУМ-ові не тільки в Америці, але по світі. Вона об’їздила цілий світ, включно в останніх 20 роках і Україну. Була активною учасницею майже всіх Сумівських світових імпрез-злетів-здвигів-конгресів-пленумів. Не задовольнилася побувати разом з Сумівцями тільки у Римі в 1988році, вона поїхала також з Сумівською делегацією до Царгороду на зустріч з Патріархом Вселенської Православної Церкви. За її віддану та невтомну працю Світова Управа СУМ відзначила її найвищим ступенем “Суспільника.” Була вона також формальним членом Сумівських керівних органів в Америці, а також Ню Йоркського Осередку СУМ ім. Генерала хорунжого Тараса Чупринки. Знали її Сумівці по цілому світі. Але навіть це все не змальовує зміст Марії П’ятки як Сумівки.
У 1997 році організація “Меморіал” у Карелії з осідком у Петрозаводському у Російській Федерації, після довгих досліджень, встановила, що у мочарах Сандармоху знаходяться кості- тлінні останки радянських вязнів які при кінці жовтня з початком листопада 1937 року були транспортовані з Соловецьких островів у мочари Сандармоху і розстріляні. За чотири дні Сталінський режим розстріляв у Сардармосі 1111 в’язнів, між ними половина українців. Я відвідав Сандармох в ранніх 2000 роках. У списку розстріляних жертв такі відомі українські постаті як Лесь Курбас. Микола Зеров. Антін Крушельницький, його сини та багато інших. Пані Марія П’ятка відвідала Сандармох також. Крім тих українських жертв котрі я назвав, пані П’ятка запримітила у списках ім’я Микола Павлушков. Я не добачив. Микола Павлушков був головою революційного СУМ на Україні який був засуджений на Харківському процесі над СВУ-СУМ в 1930 році. До 1997 року знали тільки, що Павлyшков був засланий. Де і що сталось дальше ніхто не знав. Сумівцям про долю Павлyшкова сповістила пані Марія П’ятка.
Пані П’ятка певне і особливо слідкувала за ім’ям Павлушкова бо жила СУМ-ом. Вона була керівником бюра Крайової Управи СУМ тридцять років від 1960-их до 1990-их років. За цей час головами КУСУМ в Америці були Михайло Фурда який, до речі, її прийняв на роботу, Лев Футала, Евген Гановський,Мирослав Шмігель, Аскольд Лозинсьий та Оля Король. Голови Крайової Управи мінялися, але завжди залишалася пані П’ятка. Вона була плачена мінімально, а ще з тієї мінімальної платні пані П’ятка змагалася з деякими меценатами, хто більше дасть на Сумівський про’єкт. Вона відкривала бюро КУСУМ спершу на 10-ій вулиці, опісля на 2-ій евеню у 9-ій годині ранку. Закривала о 9-ій вечором. Так працювала шість дні в тижні. В неділю ходила до церкви на 10-ту годину, бо там співала у церковному хорі, а опісля спішила на Сумівські імпрези. В між часі навіть у церкві вона налагоджувала Сумівські справи, включно з невдячною функцією зібрання членських внесків чи пожертв на Сумівські про’єкти. Відмовити пані П’ятці мало відважувалось. Правда деякі утікали але не на довго.
З проголошенням української держави пані П’ятка стала частим відвідувачем України та учасником подій там, зокрема церковних та Сумівських. Приїздили до неї також гості з цілого світу та вона їх гостила у себе в помешканню в Ню Йорку. Дуже часто коли комусь потрібно було притулку пані П’ятка зголошувалась взяти до себе. Нікого це не дивувало бо пані П’ятка належала як і її муж який відійшов так рано в 1967 році, до того найкращого покоління українців яке виростало між двома світовими війнами на землі зрошені кровю і якому кінець другої війни приніс не завершення труду, а тільки новий спосіб боротьби. Але не всі члени того найкращого покоління були такими відданими, працьовитими, жертвенними та гостинними як була пані Марія П’ятка.
Пані П’ятка відійшла але вона залишились у наших думках та серцях. Ті Сумівці котрі знаходяться сьогодні у Небі і там працюють, будуть мати велику поміч. Одначе вони змусять заплати членські внески. Гартуйсь, пані Марія П’ятка.
17 лютого 2014 року
Аскольд Лозинський
Голова КУ СУМ-А 1980-89
