Йосиф Сірка
Відома російська фірма „Левада-центр” провела опитування і встановила, що понад 60% росіян святкували День перемоги. На запитання, що знають про союзників у перемозі над нацизмом, більшість мала проблеми з відповіддю. Дехто зараховував до союзників Польщу, дехто Францію, а були й такі, які назвали Італію, Бельґію. Мало хто згадував США і ніхто не згадав Велику Британію, Канаду. Отакі відповіді, до певної міри, можна завдячувати особисто Путінові та його пропаґандивним ЗМІ, які перемогу у Другій світовій війні „приватизували” для Росії.
Ще минулого року Путін викликав обурення українських ветаранів заявою про те, що Росія могла виграти війну і без України. А справа в тому, що Червона армія складалася з солдат народів 15-и союзних республік, які „імператор путін” взагалі не вважає за потрібне навіть згадувати. Тому більшість росіян, які про війну знають лише із пропаґандистських заяв свого президента, чи пропаґандистів ЗМІ, не знають хто поділявся на перемозі над фашизмом.
Було б несправедливістю замовчувати, що дійсно існувала Русская Освободительная Армия (РОА, 1943-44), яка від 14.11.1944 р. була переіменована на Вооруженные силы Комитета освобождение народов России – ВС КОНР ( відома також під назвою Армія генерала Власова, яка нараховувала понад 100 тисяч солдат, які боролися на боці гітлерівської армії. У Празі на Олшанському цвинтарі стоїть нагробний пам’ятник двом генералам та 187 солдатам РОА – вони допомогли врятувати Прагу перед зруйнуванням (Шуфрич, певно, про них і не чув). Отож, не зрозуміло про яких росіян-переможців Путін згадує – про тих від Власова, серед яких, якщо вірити деяким твердженням, був і батько російського президента, чи Путін „асимілював” (русифіував) усіх солдат народів колишньої червоної імперії!?
Силу кремлівських пропаґандистів демонструють не тільки в Росії її спостерігаємо і серед низки західних політиків та журналістів, які мають свої причини прислужитися імперським прагненням Путіна. На фоні західних прокремлівських пропаґандистів Нестор Шуфрич (народний депутат ВР від Опоблоку) своєю заявою в стінах ВР України лише продовжує висловлювання опитуваних росіян „Левада-центром”: „ми ніколи не відмовимося від гвардійської стрічки, з якою наші діди перемогли, дійшли до Берліна, звільнили Європу від фашистів”.
Певно ніколи не довідаємось, чи був дід, або прадід Шуфрича у Берліні, але з впевненістю можна сказати, що наставника він має у Кремлі. Відстоювання ним „завоювань дідів” на диво нагадує пропаґандистське кремлівське „наші дєди ваєвали”. Та і Европу, яку його дід „визволив”, він дуже зменшив. Дивно, що ГПУ досі чомусь не поцікавилася діяльністю цього „колорадського депутата”, яка вже давно мала бути предметом висловленої ГПУ „підозри”.
Стосовно твердження Шуфричем щодо Вітчизняної війни, то воно зайвий раз підтверджує, що для нього важливіші вигадані комуністичним режимом символи, аніж встановлена за час існування самостійної України правда. Такі люди не повинні займати місця в українському законодавчому орґані, але їм слід допомогти вилікуватися або сприяти їхньому виїздові до близького закордону, який відповідає їхнім поглядам і переконанням. В противному разі Шуфрич стає пропаґандистом в українському законодавчому органі відверто нехтуючи українські закони про декомунізацію.
Якщо Шуфрич дозволяє собі в стінах ВР України захищати імперські символи, які стали символом відновлення російської імперії, то що очікувати від тих пропаґандистів Кремля, які перебувають поза межами не те, що ВР, але й поза межами країни. Тобто, люди, які не є громадянами України, можуть собі дозволити збрехати й перед непоінформованою закордонною публікою, бо саме на таких розраховує пропаґанда взагалі.
На жаль, навіть у США знаходяться кремлівські пропаґандисти, про що свідчить стаття Джоша Коена (Josh Cohen) в журналі Forein Рolicy. Саме, на основі змісту статті Коена, О.Городецький у замітці „Американська кисельовщина. Західний фронт українофобії” (Радіо Свобода, 9.5.16) дуже влучно його прирівняв до кремлівського шефа-ропаґандиста Кисельова.
Фахову і незаперчну відповідь Коену подав у Радіо Свобода („Україна, ОУН, УПА, Архіви СБУ. Відповідь на звинувачення”,11.5.16) директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Він спростував не тільки напади Коена на себе, але й довів безпідставніст, вигадки та відверту брехню на адресу Інституту та ОУН , УПА.
Якщо вірити, що в США панує демократія і справедливість, які базуються на толерантності та наукових засадах, то стаття, яка цілковито відповідає стилеві і методам комуністичного минулого СССР, не повинна була навіть появитися на сторінках газети, яка претендує на об’єктивність. Слід очікувати, що журнал Форейн Полісі, який оприлюднив пропаґандистсько-пасквільну статтю, опублікує і відповідь на звинувачення та відверту брехню.
В народі кажуть: Дідько не спить, а поміж людьми ходить. А ми б могли це народе прислів’я перефразувати: Кремлівські пропаґандисти не сплять, вони залучують і закордонних найманців. Зрештою, в Україні та у світі вже число тих, що їм вірили зменшується (після „розп’ятого хлопчика”, малайзійського літака , „збитого” українським винищувачем, „гібридних (зелених) чоловічків”, після „кримського референдуму”, „боротьби проти ісламістів” в Сирії,, „ґарантій цілісності Україні”, „добровольчих” російських формувань на сході Украни та після сфабрикованого обвинувачення на показовому суді над Н. Савченко), а наївних стає менше.
Поява статті Коена є свідченням того, що у Кремлі не думають припиняти інформаційну війну, яку вони провадять не тільки проти України. Але дуже дивно, що в Україні створили навіть Міністерство інформаційної політики на чолі з Юрієм Стецем, яке мало б правдою боротись з російською брехливою пропаґандою. Результатами праці це міністерство не може похвалитися. Своєю бездіяльністю воно допомагає поширенню брехні не тільки для росіян, які не здатні назвати союзників у війні, перемогу в якій святкують, але воно мовчить тоді, коли потрібно кричати. Бо ж отак, безконтрольно поширюється брехня і на окупованому сході та в Криму. Складається враження, що Міністерство інформаційної політики ще не вирішило, чи боротись з брехнею. А шкода, бо як довело опитування в Росії, проведене „Левада-центром”, українофобська стаття Коена та і колорадська стрічка на грудях Шуфрича – кремлівська пропаґанда використовує усі можливості і нагоду, бож вона не дихне, як не брехне!
Слід пам’ятати, що колорадські жуки можуть знищити будь-які поля картоплі і проти них людина змушена застосовувати отруту, щоб їх знищити.
Колорадських депутатів та інших їхніх прихильників також важко позбутися, а небезпеку вони становлять для існування незалежности України, за яку вже пролилося так багато крові. Столітні змагання українців до незалежності сильніші за колорадські стрічки, якими ворожа аґентура хоче послабити єдність країни. Сподівась, що коріння Небесної сотні буде сильнішим від зубів колорадських жуків.
Торонто, 11.5.16 р.
