22 документи, що стосуються підпільниць ОУН Ярослави та Євгенії Романиних, публікують в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua. Сьогодні, 17 червня, виповнюється 2 роки, як Ярослава Романина відійшла в кращий світ.
Електронний архів українського визвольного руху публікує 19 документів з архівно-кримінальної справи Ярослави Романиної, що зберігається в Архіві Управління СБУ у Львівської обл., та 3 документи з архіву референтури Служби безпеки ОУН Сокальської округи, які містяться в Архіві Центру досліджень визвольного руху. У цих джерелах ідеться про бойовий шлях рідних сестер Ярослави (псевдо «Стефа») та Євгенії («Катруся») у боротьбі за незалежність України.
Оприлюднена колекція містить автобіографії обох сестер, протоколи допитів Євгенії в Службі безпеки ОУН, акт про чекістсько-військову операцію, в ході якої було взято в полон Ярославу, її арештантську анкету, вирок радянського суду, апеляційні скраги та інші процесуальні документи. Переглянути колекцію документів можна на сайті Е-архіву за посиланням.
Ярослава Романина (за чоловіком – Левкович) народилася 31 жовтня 1921 р. в селі Нестаничі Радехівського району Львівської області й мала ще двох сестер і брата, всі з яких брали участь у боротьбі за незалежність України. Від 1941 р. – в підпіллі ОУН під псевдонімами «Марта» й «Оля». Восени 1942 р. стала станичною жіноцтва в рідному селі (керівником жіночої секції сільського осередку ОУН). Згодом організовувала перехід місцевих хлопців Української повстанської армії на сусідню Волинь.
Протягом 1944—1947 рр. Ярослава Романина займала посади провідниці жіночої мережі ОУН у Радехівському та Лопатинському районах Львівської обл. З осені 1947 р. й до дня арешту «Оля» працювала в друкаркою в підпіллі. Спершу – в технічній ланці на Жовківщині, з 1948 р. – при окружному провідникові ОУН Мар’янові Шульгану («Біловусу») та окружному референту пропаганди Степанові Ханкову («Носачу»).
Органи МГБ заарештували Ярославу в 1952 р. У в’язниці на вул. Лонцького у Львові дівчина неодноразово зазнавала побоїв на допитах. 9 травня 1952 р. Військовий трибунал військ МГБ Львівської обл. відправив її на 12 років у табори Інти, Абезу, Воркути.
У ГУЛАзі Ярослава зустріла полковника УПА Василя Левковича («Вороного»), який відбував 25-річний строк. Пара побралася 17 березня 1957 р. Ярославу звільнили з таборів 12 листопада 1959 р., та вона терпеливо дочекалася свого чоловіка, який відбув повний термін і вийшов на волю тільки в 1971 р.
До України Ярослава Левкович повернулася в 1965 р. Видала спогади «Життя підпільниці» (2003). Померла у Львові 17 червня 2014 р., на 2 роки переживши свого чоловіка.
Євгенія Романина (за чоловіком – Чорній) народилася 23 березня 1923 р. У 1943 р. долучилася до Юнацтва ОУН, згодом стала підрайонним референтом жіночої мережі ОУН Радехівського району під псевдо «Катруся». Уперше «Катрусю» заарештував НКВД в 1945 р., одначе їй удалося втекти й пробути в підпіллі ще до 1947 р. Вона лікувала поранених повстанців в Українському Червоному хресті, згодом працювала друкаркою в Радехівському надрайонному проводі.
Після загибелі надрайонного провідника «Срібного» в 1954 р. Євгенія втратила зв’язки з іншими членами ОУН і два роки переховувалася в рідному селі. Заарештована через донос у 1956 р., але завдяки «хрущовській відлизі» звільнена. Останні роки життя проживала у Львові. Померла 16 січня 2004 р.
