Думаю кожному, хто долучений до волонтерської діяльності, важко не помітити як змінюється військове волонтерство в час повномасштабної війни. Наведений аналіз не претендує на всеохопність та вичерпність у сфері волонтерської допомоги в Україні, це скоріше певна рефлексія на основі досвіду роботи Фонду оборони України ОУН та дружніх волонтерських ініціатив, з якими ми тісно взаємодіємо. А тому він приречений на суб’єктивність, що, сподіваюсь, не зробить його менш цікавим чи корисним.
Фонд оборони України ОУН є волонтерською платформою, яка об’єднує волонтерів з України та світу для допомоги українцям у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу, захисту та допомоги постраждалим від російської агресії.
Розпочавши свою діяльність з ініціативи Організації Українських Націоналістів з-під стягу Степана Бандери на початку 2023 року, за ці неповні два роки ми допомогли військовим із більш як 40 батальйонів Збройних Сил України, підрозділів Національної Гвардії України, Державної прикордонної служби, Сил спеціальних операцій та Служби безпеки України на загальну суму понад 20 млн. грн. Цільовою аудиторією Фонду оборони України є військовослужбовці – члени ОУН, а також вихідці з молодіжних патріотичних організацій – Спілки Української Молоді, Молодіжного Націоналістичного Конґресу, Пласту, Національного альянсу та Клубу «Джура».
Щодо тенденцій волонтерської допомоги, то перш за все, змінюються потреби військових. Якщо на початку повномасштабного вторгнення частим запитом був одяг, бронежилети та шоломи, аптечки та інше особисте спорядження, то зараз такі звернення надходять вкрай рідко. Одна з причин – налагодження процесів постачання у війську, позитивні зміни щодо матеріального забезпечення з боку держави, яка тепер укомлектовує військовослужбовців одягом та засобами захисту відповідної якості. Також найчастіше подібні потреби на додаткове чи покращене спорядження військові закривають за власний кошт, а до волонтерів звертаються із запитами щодо технічних засобів та речей, які дозволяють ефективніше виконувати поставлені бойові завдання.
У цьому році більшість звернень від бійців Сил оборони, які ми отримуємо, – це безпілотники, станції радіоелектронної боротьби, оптичні пристрої та інша техніка. Незмінною потребою також залишаються автомобілі та їх ремонт. Такий запит на високотехнологічні речі пов’язаний зі зміною характеру ведення бойових дій та розвитком технологій. Війна змінюється, і це впливає також на волонтерську допомогу.
Все більше завдань на полі бою у різних родах військ виконуються із застосуванням дронів. Звичними для волонтерів та жертводавців є збори на «мавіки» – спостережні невеликі дрони, які часто використовуються для аеророзвідки. Іноді трапляються запити на розвідувальні безпілотні літальні апарати середньої дальності, вартість яких стартує від мільйона гривень. З об’єктивних причин, закрити такі потреби невеликим та середнім волонтерським ініціативам складно, тому в таких випадках звертаємось до більших фондів або об’єднуємо зусилля з іншими волонтерами.
Безпілотники використовуються не лише в повітрі, але й на землі та в морі. Цього року разом з побратимами з Молодіжного Націоналістичного Конгресу мали досвід збору коштів на виготовлення наземного дрона-розміновувача для саперів 703-го полку підтримки. Такий дрон може заміновувати та розміновувати територію дистанційно та допомагає убезпечити життя військових-саперів. Збір на цей дрон перетворився в окремий проект по взаємодії жертводавців, волонтерів, саперів та науковців з конструкторського бюро, що дало змогу вдосконалити прототип під потреби бойових задач.
Вже звичними сьогодні є запити на fpv-дрони, які несуть бойовий заряд та знищують техніку та особовий склад ворога. Ці безпілотники сильно змінили характер ведення війни. Роль волонтерського руху у виготовленні, закупівлі та модернізації таких дронів-камікадзе важко переоцінити, адже цей напрямок зародився саме з волонтерських ініціатив і переріс у практику ведення війни на всій лінії фронту.
Активне використання fpv-дронів з обох боків фронту спричинило пошук рішень для захисту від ворожих бойових безпілотників. Тому військовослужбовці все частіше звертаються із запитами на станції радіоелектронної боротьби. Це прилади обмеженого радіусу дії, які найчастіше встановлюють на авто та допомагають вберегти військових від ворожих безпілотників. Тому такі запити стали одними з пріоритетних цього року.
Також до нас часто звертаються бійці-спецпризначенці з дуже різними потребами, залежно від виконуваних завдань. Це як робота на фронті, так і в тилу ворога. Такі збори іноді складніше оперативно закрити, бо ми обмежені в тому, що ми можемо розповісти про завдання та безпосередній підрозділ. Проте допомога спецпризначенцям часто допомагає значно підвищити ефективність і нанести болючих втрат ворогу, тому ми завжди беремось за такі завдання.
Іншою тенденцією розвитку військового волонтерства є скорочення кількості активних волонтерів та ініціатив, особливо невеликих, а також кількості жертводавців та середнього розміру пожертви. На це впливає багато факторів: економічна ситуація в країні, суттєве скорочення базових запитів щодо особистого екіпірування через забезпечення державою, висока вартість технічних засобів. Також все частіше від пересічних українців та навіть лідерів суспільної думки можна почути про втому від війни.
Невизначеність щодо майбутнього та високий рівень стресу суттєво впливає на мотивацію людей та їх психологічний стан. На тлі збільшення тривалості війни високої інтенсивності та невдалої комунікаційної політики держави з обіцянками швидкої перемоги зростання втоми від війни зрозуміле, проте воно є вкрай деструктивне як для суспільства загалом, так і для окремих осіб.
Активна життєва позиція та консолідація зусиль з однодумцями є хорошими ліками від втоми та песимістичних настроїв. Адже в такий спосіб ми зміщуємо наш фокус уваги на те, на що ми можемо вплинути. Долученість до волонтерських проектів є одним із способів, як ми можемо допомогти спрямувати наші хвилювання та зусилля в конструктивне русло. Такий підхід до життя не тільки позитивно впливає на моральний стан людини, але така особиста постава також може слугувати прикладом для інших.
Окрім того, волонтерська підтримка залишається дуже важливою, бо це реальна допомога військовим. Відремонтований автомобіль, станція РЕБ, тепловізійний приціл чи безпілотники підсилюють спроможності наших воїнів та рятують життя. За два роки роботи ми маємо не одну історію, коли передані нами речі допомогли підрозділу в критичній ситуації. І такі історії дуже мотивують продовжувати підтримку і робити ще більше.
Якщо порівнювати з обсягами міжнародної військової допомоги, то рівень волонтерської підтримки Сил оборони може здаватись незначним. Проте їх не варто протиставляти, адже волонтери швидше реагують на запити військових та дозволяють їм більш гнучко реагувати на зміни на полі бою. Окрім того, співпраця волонтерів та військовослужбовців за час російсько-української війни принесла багато інноваційних рішень.
Не менш важливим є те, що волонтерська допомога – це один із способів, яким ми, як цивільні, можемо внести свій вклад у нашу перемогу. Сьогоднішня війна є вирішальним цивілізаційним протистоянням, від результату якого залежить не тільки наше майбутнє, але й майбутнє світу. Ми знаємо з історії, що об’єднання суспільства навколо спільної цілі та проти спільного ворога значно посилює стійкість держави. Зважаючи на кратне переважання ворога у чисельності та військовій потужності, така консолідація української нації є вкрай важливою.
Через долучення до волонтерських проектів ми можемо не тільки словом, але й ділом виразити підтримку та вдячність нашим захисникам, які продовжують героїчну боротьбу за Українську Державу та творять новітню історію.
«До перемоги треба витривалости й постійного зусилля в діянні і боротьбі» – так звучить 23-тє правило життя українського націоналіста. Нашому поколінню українців випала історична місія захистити власну державу від чергової московської навали, тому мусимо плекати силу та консолідувати зусилля, щоби вибороти своє майбутнє. Разом – до перемоги!
Соломія Фаріон, координатор Фонду оборони України ОУН
