Минулого тижня у Дніпрі відбувся фінальний поєдинок Кубка України з футболу.
Зазвичай до вирішального поєдинку дістаються гранди українського футболу київське «Динамо» та донецький «Шахтар». Не виняток і фінал сезону 2017-2018 років. Суперечка непримиримих опонентів відбувалася у світлі жорсткої конфронтації власників цих клубів. З одного боку президент «гірників» Ринат Ахметов, головною «моською» якого є очільник Федерації футболу України Андрій Павелко, з іншого – віце-президент Європейської асоціації футболу Григорій Суркіс та його брат Ігор, який у цьому тандемі відповідає за «Динамо». Президентом клубу його можна вважати лише теоретично, бо і до бабці ходити не треба, що всім верховодить старший із братів.
Все б нічого, ситуація доволі буденна, коли олігархи змагають за право бути більш впливовим у футбольному господарстві. Але Україна пішла далі. З якогось дива ситуацією став перейматися Президент України Петро Порошенко. Звісно, чинить він це із-за куліс, бо за правилами ФІФА та УЄФА футбол має залишатися поза політикою. Відтак, не лише протекція Ахметова, а й самого Президента дозволяє набагато молодшому від Григорія Суркіса Андрію Павелку у вельми недипломатичній формі «гавкати» на ще донедавна «пророка» гри мільйонів в Україні. Згадувати про унітази, якими розпочинав Суркіс свій бізнес, порівнювати із Януковичем – несолідно. Звісно, антиукраїнська діяльність Суркісів не викликає жодної симпатії до них. Справді, у буремні часи новітніх український революцій і майданів, ці брати були на боці злочинної влади, зберігали на стадіоні «Динамо» імені В.Лобановського тисячі біт, які планувалося роздати «тітушкам» та іншій нечисті для придушення Помаранчевої революції. Були й м’ячі із агітацією за Януковича та багато інших злочинів супроти України та українського народу.
Та наразі не про те. Нинішня українська влада із дивною послідовністю повторює діяння попередньої, більшість репрезентантів якої розбіглися, щоб не відповідати за скоєне, хто куди. Головно – у Московію. При режимі Януковича доволі модним з-поміж олігархів було володіти клубом Прем’єр-ліги. Коломойський («Дніпро»), Шуфрич («Закарпаття» – «Говерла»), Клімов («Чорноморець»), Ярославський («Металіст») – далеко не повний перелік мільярдерів та мільйонерів, разом із вже згаданими Ахметовим та Суркісами, які володіли чи далі володіють провідними вітчизняними клубами. В останні роки деякі з них втратили інтерес до гри мільйонів і зупинили фінансування, що зумовило зникнення із футбольної мапи відомих команд, з-поміж яких такі гранди як «Дніпро» та «Металіст».
Та повернемось до часів Януковича. Тоді один із особливо наближених до злочинця-президента Сергій Курченко і собі забажав додаткового піару із відомим клубом. У доволі короткий термін власника харківського «Металіста» Олександра Ярославського «попросили» з клубу. Формально, ситуацію подали, як продаж іншому власнику, Курченку. На ділі бізнесмена, який звів на Слобожанщині одну із найкращих футбольних арен, створив команду, яка виокремлювалася на міжнародному рівні і кольори якої захищали відомі «зірки» з Бразилії, Аргентини та інших футбольних країн, ганебно позбавили його улюбленої справи.
Майже відразу за правління жовторотого олігарха Януковича справи «Металіста» стали кепськими. У рази знизилося фінансування, що відразу позначилося на стані клубу, знизилися спортивні результати команди і таке інше. Коли ж після Революції Гідності злочинець Курченко накивав п’ятами до Москви, один із грандів українського футболу припинив існування.
Прикро констатувати, але Курченко через різноманітних підставних осіб та заплутані схеми далі зберігає свої бізнес-активи в Україні. Більше того. Днями стало відомо, що злочинні так звані ДНР і ЛНР призначили цього пройдисвіта монополістом експортованого ними вугілля. Так, саме того вугілля, яке українцям подають, як роттердамське і оцінюють у рази дорожче! Саме того вугілля, залізничну блокаду транспортування якого так заповзято засуджували і Президент, і очільник Уряду. Тоді на розгін активістів, волонтерів, ветеранів новітньої війни з Московією нинішня українська влада кинула відбірні, добре екіпіровані підрозділи. Про таку військову амуніцію герої, які боронять Донбас від московсько-терористичних банд, можуть тільки мріяти.
Відомо, що організатором злочинної схеми, коли вугілля купують у бандитів із тимчасово окупованих Українських теренів і подають українцям, як придбане у голландському порту Роттердам, є головний ініціатор війни на Донбасі, путінський прихвостень, відвертий українофоб Ахметов.
У голові не поміщається, але цей злочинець є компаньйоном, партнером Президента України! Систематичні зустрічі цих осіб уже навіть не дивують. Спільний інтерес Порошенка й Ахметова в усуненні з футбольного Олімпу Суркіса – питання «надцяте». Саме злочинна схема із так званим роттердамським вугіллям – один із головних їхніх спільних інтересів. Прикметно, що за час війни України із москвинськими загарбниками статки обох зросли. І вельми! Натомість, непомірні комунальні послуги зумовлюють подальше зубожіння пересічних громадян.
Як за Януковича Курченко, так само тепер з’явився юний олігарх. Його прізвище Вовк. Цей голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, раніше працював у структурах сумної слави Гонтаревої та рошенівській компанії Президента у Москві. Чи може бути дві думки, щодо призначення цього Вовка на високу і відповідальну посаду? Так само не доводиться гадати, звідки у цього «бебі» за короткий термін з’явилися квартири, дорога нерухомість під Києвом, представницькі автомобілі тощо.
Тепер до злочинної схеми дотичний Курченко. Різниця лише у тому, що він збагачуватиметься на продажі вугілля в Туреччину та країни Європи. Офіційно ахметівськими шахтами Донбасу володіє південноосетинська компанія «Внешторгсервіс». Вона і вивозить вугілля до Московії, де його перепродає Курченко, заробляючи в місяць понад 25 мільйонів доларів. Звісно, що все це під пильним наглядом Ахметова. Відтепер, він не тільки збагачується на злочинних корупційних тарифах для українців згідно ганебного «Роттердам+», затверджених Президентом Порошенком.
Вплив цього татарина на все українське в Україні множиться. Понад 300 підприємств і холдингів дозволяють Ахметову контролювати понад 15 відсотків ВВП України.
Поволі ці промосковські бандити знову в’яжуть Україну. За нібито масштабної декомунізації навіть уваги не звернули на той факт, що фінал кубка України проводять у промосковський так званий «Дєнь Побєди». Чому? З якого дива? Тут Павелко ані пари з вуст.
Також стало відомо, що на підприємствах Ахметова робітників примушують підписувати звернення до Вселенського патріарха Варфоломея не надавати автокефалію Православній Церкві в Україні. Зокрема, це діється у Кривому Розі, на підприємствах холдингу «Метінвест».
Через злочинну діяльність супроти України Ахметов упродовж останніх років не появляється на людях. Не відвідує матчі свого «Шахтаря». Не було його і на фіналі Кубка, у якому «гірники» взяли гору над «динамівцями». Та чи надто важить результат і хто переміг за ситуації, коли Україну розпинають? І не тільки чужинці.
Григорій ЖИБАК
