У Львові вшанували в 115 річчя народження пам’ять Головного Командира УПА, генерал-хоружного Романа Шухевича

291564790_3285190231715056_6325452832160209126_n

(30.06.1907, м. Львів – 05.03.1950, с. Білогорща біля Львова)

Свою боротьбу вів під псевдами«Батько», «Білий», «Василь», «Гриць», «Дзвін», «Жар», «Зайчик», «Мамай», «Р.Лозовський», «Старий», «Степан», «Тарас Чупринка», «Тур», «Туча», «Чернець», «Чумак», «Шуб», «Шух», «Щука», «К-121/7-С», «4», «171», «205», «315», «553», «777».

В 1917-1925 рр. навчався у Філії Львівської Академічної гімназії, на дорожно-мостовому відділенні Львівської політехніки (1926-1934). Водночас – у Львівській консерваторії. Був активним членом «Пласту» та різних спортивних товариств. Член УВО (1925), ОУН (1929). В 1928-1929 рр. проходив військову службу у Польській армії.
Брав участь в атентатах, зорганізованих УВО та ОУН. В 1930-1934 рр. очолював бойову референтуру Крайової екзекутиви ОУН. В’язень польських тюрем (1934-1937). Після звільнення за амністією проживав у Львові, де заснував рекламну фірму «Фама».
У жовтні 1938 р. організував фінансову допомогу для діяльності Карпатської Січі, займався відправкою членів ОУН на Закарпаття для організації боротьби з угорцями.
В грудні 1938 р. перейшов на Закарпаття, де створив Генеральний штаб національної оборони Карпатської України, брав активну участь у боях з угорською армією.
В 1939 р. перебрався в Австрію, а потім у Польщу (м. Данціґ), де координував організаційними зв’язками із Західною Україною.
10 лютого 1940 р. обраний членом Революційного Проводу ОУН та призначений Крайовим провідником ЗОУЗ. Учасник нарад II Великого Збору ОУН у квітні 1941 р.
Командував Дружинами українських націоналістів – леґіоном добровольців у складі Вермахту в 1941-1942 рр.
В 1941 р. став членом Державного правління в уряді Ярослава Стецька. Після закінчення контракту українських леґіонерів, втік з-під німецького арешту і перейшов у підпілля.
З травня 1943 р. – член Бюро Проводу ОУН, а в серпні на III Надзвичайному Великому Зборі ОУН обраний Головою Бюро Проводу.
У вересні 1943 р. призначений Головним командиром УПА. В липні 1944 р. обраний Головою Генерального Секретаріату УГВР та Секретарем військових справ. Займав ці пости до дня загибелі під час військово-чекістської операції МГБ в с. Білогорща біля Львова. Генерал-хорунжий УПА; відзначений Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу (7.07.1950, посмертно) та Золотим хрестом заслуги (7.07.1950, посмертно).
 Микола Посівнич

 

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа