Провід Організації Українських Націоналістів (бандерівців) з глибоким сумом сповіщає, що 22 листопада, на 90-му році життя, після тяжкої хвороби, в Мюнхені відійшов у Вічність Герой України, довголітній політв’язень російських тюрем та таборів, націоналіст, відомий громадський та політичний діяч
Юрій-Богдан Романович Шухевич-Березинський.
Юрій Шухевич народився 28 березня 1933 року в українській родині Шухевичів в Оглядові, нині Радехівський район Львівської області України (тоді Радехівський повіт, Тарнопольське воєводство, Польська Республіка).
У 1944 році, в 11-річному віці, з приходом Червоної армії на західноукраїнські землі, як син Головного Командира УПА Романа Шухевича, був заарештований і разом із матір’ю засланий до Сибіру.
У 1946 році Юрія відлучили від матері і помістили в дитбудинок для дітей «ворогів народу» на Донбасі. Двічі втікав і добирався додому, де його знову хапали. З 1948 року над 15-річним Юрієм розпочався судовий процес і з настанням 16-річчя, Юрій Шухевич засуджений оккупантами (на підставі рішення спеціальної наради ОСО МВС СССР в Москві) на 10 років у тюрмі у Володимирі винятково за політичну діяльність його батька Романа Шухевича.
У 1954 році, відбувши шість років тюремного ув’язнення (якщо не рахувати років дитбудинку), він підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, однак знову був заарештований за протестом Генерального Прокурора СССР: «Ю. Шухевича звільняти не можна, позаяк він син ліквідованого зрадника й посіпаки фашистів Р. Шухевича».
У 1958 році, після закінчення 10-річного терміну ув’язнення, ОСО МВС СССР повторно засудило на нові 10 років у невільничих таборах суворого режиму на основі «тюремної справи», використавши за «свідків» провокаторів і тюремних наглядачів.
У серпні 1968 року Шухевич був звільнений і через заборону жити в Україні поселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АССР, де працював електромонтером. У березні 1972 року з посиленням авторитарного режиму в СССР був заарештований втретє і засуджений на 9 років увязнення і 5 років заслання.
Після короткочасного перебування в мордовських концтаборах, Шухевич був заарештований вчетверте і засуджений у 1973 році на 10 років тюремного ув’язнення і 5 років заслання. До 1978 року перебував у Владимирській тюрмі, звідки був спрямований до Чистопільської тюрми.
Шухевич брав активну участь у кампаніях за надання статусу політв’язня, боровся за права нації і людини, домагався права на виїзд із СССР, став членом Української Гельсінської Групи та УГС. У березні 1982 року був висланий на заслання в Тюменську область.
У 1988 році закінчився термін заслання у Сибір. Після повної втрати зору в радянських тюрмах потрапив у будинок для інвалідів.
У 1990 році, після майже 30-річної неволі, отримав дозвіл повернутися в Україну і одразу ж активно включився в процеси боротьби за відновлення державної незалежності. В 1991 році був обраний керівником Української Національної Асамблеї та командиром Української Народної Самооборони.
19 серпня 2006 року Указом Президента України Віктора Ющенка Юрію Шухевичу присвоєно звання Героя України. Шухевич проживав у Львові, беручи активну участь у громадському житті держави.
На виборах 26 жовтня 2014 року був обраний народним депутатом України.
Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю незламного патріота, достойного сина української нації. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Вічная пам’ять!
Слава Героям!
Провід ОУН (б)
