УІС
У той час як війна росії проти України триває, науковці, лідери громад та антиімперські активісти зібралися 27 вересня в Університеті Вільяма Патерсона, щоб наголосити, що українці, кримські татари та черкеси мають не лише багатовікову історію, а й ведуть спільну боротьбу за виживання.
Восьма серія «Історичні зустрічі України», організована Центром американо-українських відносин (CUSUR), пройшла під гаслом «Зв’язки, що об’єднують: роздуми про кримськотатарсько-українські відносини та важливий черкеський зв’язок».
CUSUR, заснований у 2000 році, став центральною платформою для українських американців, щоб поєднати історію із сучасною адвокацією. Його серія «Історичні зустрічі» поєднує наукові дослідження із залученням діаспори, забезпечуючи розміщення історії України в ширшому глобальному контексті.
Століття альянсу
У вступному слові Іяд Йогар, голова Міжнародної ради черкесів, нагадав учасникам, що зв’язки між українцями, кримськими татарами та черкесами «були сформовані у скрутних умовах». Виконавчий директор CUSUR, керівник Американського комітету АБН доктор Володимир Зарицький, додав, що єдність завжди була найефективнішою відповіддю на імперські стратегії Росії.
Першу панельну дискусію «Кримськотатарсько-українські відносини у далекому та близькому минулому» модерував доктор Любомир Гайда з Гарвардського університету. Доповідачі Недім Усейнов (Варшавський університет) та Андрій Живачівський (Польська академія наук) простежили політичні союзи, починаючи з козацько-татарських кампаній проти московії XVI та XVII століть, через співпрацю під час Української Народної Республіки та великі прояви Майдану, що визначили останню ітерацію Української держави. Їхні дослідження показали, що виживання часто залежало від солідарності.
Кримські татари під окупацією – старе та нове
Під час другої панелі учасники конференції знову розглянули долю кримських татар, найбільшої корінної групи Криму. Багатовікові репресії завершилися масовою депортацією всієї нації до Центральної Азії Сталіним у 1944 році, яка зараз визнана геноцидом.
Навіть після їхнього часткового повернення наприкінці радянського періоду їм було відмовлено в земельних та політичних правах. З моменту окупації росією у 2014 році активістів та членів Меджлісу заарештовували або зникали безвісти, школи змушували закривати, а молодих чоловіків призвали до російської армії.
Доповідачі наголосили, що боротьба кримських татар залишається невіддільною від виживання України в цілому. Захист їхньої культури, мови та політичних прав є не лише питанням справедливості, але й залишається ключовим для опору.
Приклад Черкесії
Третя сесія була присвячена Черкесії, яку описували як «першу жертву геноцидної колоніальної політики Росії». Автор Адель Башкаві (Черкесія та Україна) пояснив, як завоювання Кавказу Російською імперією у ХІХ столітті завершилося систематичними різанинами та масовою депортацією черкесів до Османської імперії. Те, що почалося як військова кампанія, фактично перетворилося на операцію з етнічної чистки: села були знищені, сім’ї розпорошені, і приблизно 90 відсотків черкеського населення було змушене емігрувати.
Втрата батьківщини змінила черкеську ідентичність. Сьогодні мільйони черкесів живуть у діаспорних громадах по всій Туреччині, Йорданії та інших частинах Близького Сходу, тоді як лише частина залишається на Північному Кавказі під контролем росії. Башкаві зазначив, що це розселення не було випадковим, а прямим результатом імперської політики, спрямованої на знищення присутності нації на її споконвічних землях.
Він наголосив, що справа Черкесів – це не закритий розділ, а попередження. Та сама логіка завоювання та витіснення, яка визначала політику росії на Кавказі, знову проявляється в Криму та Україні. Для українців та кримських татар черкеська трагедія є дзеркалом – нагадуванням про те, як далеко москва готова зайти, щоб забезпечити собі землю, намагаючись «викреслити» людей, які їй належать.
Заключні роздуми
Перед завершенням форуму наукові співробітники Університету Зарема Пердью та Зера Мустафаєва знову звернули увагу на боротьбу кримських татар. Вони описали постійне переслідування кримських татар за часів російського правління та наголосили на нагальній необхідності захисту їхньої культурної спадщини. «Для кримських татар боротьба – це не просто історія, це наша щоденна реальність під окупацією», – наголосила одна із доповідачок.
Розвиваючи цю тему, Айла Баккаллі, представниця кримських татар в Організації Об’єднаних Націй, виступила із заключним словом. «Історія застерігає нас, але вона також зв’язує нас, – сказала вона. – Наше виживання залежить від єдності».
Серія «Українські історичні зустрічі» продовжує надавати платформу, де зустрічаються історія, наука та громада. Цьогорічна програма підкреслила чітке послання: боротьба українців, кримських татар та черкесів – це не окремі епізоди, а одна довга історія опору імперії. «Узи, що об’єднують» залишаються не лише нагадуванням про минуле, а й дороговказом у боротьбі за свободу сьогодні.
