Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Священний текст “Посланія” пророка нації Тараса Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним…” в українському національному світогляді».
У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив світоглядні думки про священні тексти нашої нації та священний текст «Посланія» Тараса Шевченка в контексті творення символічного образу Українського національного храму.
«Наша мета, — продовжував доповідач, — говорити про те, що спричинить повстання нашої нації: про тисячолітню славну історію, яка спить у високих могилах, у забутті нащадків.
Наша мета — говорити про повстання духу нашої давнини, про правду предків великих, про пробудження тисячолітньої нації через розкопування москалем, нашим одвічним ворогом, високих могил і “Великого льоху” заснулої, але живої нації.
Наша мета — говорити і поширювати українські ідеї про священні тексти нації та Український національний храм в інформаційному просторі.
Маємо висловити концептуальні думки про священний текст “Посланія” Тараса Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним…” в українському традиційному світогляді та в ідеології українського націоналізму Миколи Міхновського, Юрія Липи, Дмитра Донцова.
Маємо вкотре наголосити, що є одна-єдина українська національна вісь, на якій тримається наша нація — це українці-тарасівці, українці зі світоглядом пророка нації Тараса Шевченка».
Священний текст «Посланія» Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» та високе слово ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова про пророка нації — «Заповіт Шевченка» і «Поет лицарства українського Тарас Шевченко» — представила в талановитій і натхненній мелодекламації мисткиня Наталя Білоус. Її мистецьку декламацію доповнював професійний музичний супровід та спів капели хлопців-бандуристів «Гамалія» (художній керівник Віта Мельник). В артистичній композиції прозвучали твори «Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле», «Гомоніла Україна» та «Козацька похідна».
Власний вірш «Я твій щит, Україно» талановито прочитав молодий поет Святослав Салевич.
Поет і літературознавець, директор Центру наукових досліджень давньої української літератури «Інститут Слова» Павло Салевич виголосив промову «“Посланіє” Шевченка як космологічний міф». Доповідач розпочав із того, що “сама назва Шевченкового “Посланія” — “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам…” — є ключем до розуміння його космологічного сюжету. Ся сакральна оповідь про впорядкування українського світу, — продовжував П.˚Салевич, — має, зокрема, безпосередній зв’язок із міфопоетикою “Великого льоху” та архаїчною традицією “Пісні о поході Ігоревім”.
У центрі Шевченкового “Посланія”-міфу є український Рід. Се єдиний позачасовий і цілісний організм, що існує в циклічному (коловому) часі. Його тріаду складають “мертві” (предки), “живі” (сучасники) та ще “ненарожденні” (нащадки). Колись вони перебували в стані архаїчної соборности. Ся їхня єдність грунтувалася на кровному спорідненні та спільному національному міфі. Проте в час написання Шевченкового “Посланія” постала реальна небезпека розриву Буття української нації, що загрожувало загибеллю Роду та настанням Хаосу. “Мертві” (предки) як носії родової пам’яті та “дідної слави” мали бути джерелом сили для народу. Проте нерозуміння їхньої істини привело до фальшивої гордости “живих” (сучасників). Сучасники опинилися у стані небезпечної сліпоти та “чужомовства”. Вони захоплювалися чужими ідеями і зрікалися свого. Сим вони остаточно розривали тяглість Роду. Сакральне майбутнє України — доля “ненарожденних” — цілком залежала від пробудження “живих”. Вони мали прокинутися від ідеологічного сну і відновити перерваний ланцюг Буття.
Важливою частиною міфологічної системи у “Посланії” є протиставлення “Своєї Хати” та “Чужини” (або “Чужого Поля”). “Своя Хата” постає простором власної правди. Тут Рід знаходить справжню силу. Пошук же правди на “Чужині” (чи “Чужому Полі”) витлумачується міфологічним блуканням у тумані фальшивих “німецьких” теорій. А се веде до втрати ідентичности. Знаменитий Шевченків заклик “Обніміться ж, брати мої” не є політичним гаслом, а сакральним призиванням для відновлення втраченого Раю та цілісности національного Космосу.
Шевченкове “Посланіє” — се величний міф про перемогу сакрального Слова над Хаосом. Єдиною умовою спасіння є пам’ять про власне коріння: пам’ять про те, чиї ми діти і якої землі.
Шевченко постає тут в іпостасі співця-деміурга. Його слово має магічну силу відновлювати світ через істинне іменування речей. Шевченкова пророча формула-заклик до української інтелігенції його часу, відірваної від власного народу — “Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь” — є сакральним актом зцілення національного міфу. Се шлях подолання Хаосу безпам’ятства та відродження цілісности національного Космосу.
Без відновлення зв’язку між сутностями Роду (“мертвими”, “живими” та ще “ненарожденними”) настала б есхатологічна катастрофа (загибель українського світу). Се був би час національного небуття. Тоді розірваний час уже неможливо було б “зшити”, і нація занурилася б у темряву. Ся есхатологічна ніч постала б як невблаганний наслідок зради власної землі та відмови від родової пам’яті.
Нарешті, “Посланіє” постає як деміургічне “зшивання” розірваного часу і простору України. Воно покликане повернути українському народові його втрачену цілісність Буття».
Промови на круглому столі про священний текст «Посланія» Тараса Шевченка виголосили директор ЛОУНБ, відомий історик Іван Сварник «Свята національна історія та національний шлях у світогляді Тараса Шевченка»; доктор історичних наук Ігор Гаврилів «Священний текст “Посланія” Тараса Шевченка в ідеології українського націоналізму Дмитра Донцова»; доктор економічних наук Ірина Ревак «Священний текст “Посланія” Тараса Шевченка та “Самостійна Україна” Миколи Міхновського в національній ідеології»; культурний діяч Юрій Антоняк «Вічна ідея України та священні тексти нації»; кандидат філософських наук Віктор Маринюк «Священний текст “Посланія” Тараса Шевченка: до питання про історичну пам’ять, історичну правду та національну освіту».
Участь у круглому столі, окрім уже згаданих учасників, брали доктори економічних наук Борис Карпінський та Олег Підхомний, доктор технічних наук Роман Базилевич, кандидат філологічних наук Ольга Антоник, кандидат технічних наук Василь Багрійчук, редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, відома поетка Марія Людкевич, відомий художник Ігор Колісник, художник-монументаліст Ольга Чигрик, перекладач з іспанської Галина Чубай, дійсний член Академії будівництва України Іван Вівчарівський, освітяни Ярослав Даць, Віра Дулько, Ольга Краус, психолог Надія Гусляк, лікарі Юрій Копелюк, Ірена Фільц, громадські діячі Іван Гавалюк, Марта Продан, Наталя Лущ, Надія Вовк та Наталя Слимак, завідувач відділу інформаційних технологій ЛОУНБ Ігор Капраль, завідувач відділу читального залу ЛОУНБ Ольга Вахула, провідний бібліотекар відділу україніки ЛОУНБ Мар’яна Москва та інші.
Світлини круглого столу Ігоря Колісника, Ігоря Капраля та Ольги Чигрик.
