Президент Європейської футбольної асоціації шкодує, що москалів відсторонили від міжнародних турнірів.
Цей словенець Александер Чеферін виступає проти санкцій щодо спортсменів і обурений «політичною істерією» довкола війни Московії супроти України. Один із путінських «пуделів» не вперше просторікує на користь терористичної імперії, фактично виправдовуючи геноцид багатомільйонної країни в центрі Європи. Нечуване кровопролиття, багатотисячні вбивства людей для нього «політична істерія». Європейським країнам, які є нашими друзями, давно час виступити із вимогою відставки цього кремлівського прихвостня, а не задовольнятися досягненням, що вони завадили Чеферіну повернути в цивілізований світ кацапські юнацькі команди. Очевидно, в авангарді рішучих дій мала б бути Україна, Українська асоціація футболу з її очільником Андрієм Шевченком. Та де там… Шева має інші пріоритети. Він навіть не спроможний засудити злодіяння словенського бовдура, який не цурається називати опонентів Московії «нерозважливими політиками». Для годиться, цей Чеферін також закликає припинити війну в Україні. Але кого? Про Московію і її злочини супроти людства – ані пари з вуст.
Становище президента УАФ Андрія Шевченка непохитне. Дружба з очільником нашої держави унеможливлює звільнення його з «масної» посади. Хіба, сам залишить її. Така ж ситуація із головним тренером національної команди України Сергієм Ребровим. Під його орудою «синьо-жовті» не зуміли перемогти навіть вельми посередню збірну Азербайджану, якій до того суперники набили повну торбу голів. Другу Шеви, куму очільника президентської канцелярії Андрія Єрмака, так само нічим перейматися. Одержуючи трохи більше ста тисяч євро на місяць, Ребров може не хвилюватися за своє майбутнє і далі знаходити тисячу і одну причину невдалих виступів збірної України. Завинили всі і все, лише не він, Сергій Ребров.
Доволі достойно наша головна команда змагала у відборі на Мундіаль хіба що з грандом світового футболу збірною Франції. Був то домашній поєдинок, який українська команда проводила у Вроцлаві. Незважаючи на поразку, ми пристойно грали і, за більш сприятливого розвитку подій, могли сподіватися й на більше. Привернув увагу той факт, що у стартовому складі гостей бунило відразу десять(!) афрофранцузів і … один-єдиний Люка Дінь, який має польське коріння. На заміну виходили інші вихідці з країн Африки, а також з арабських країн. Один-єдиний француз, Адріян Рабйо, вийшов на поле ближче до кінця матчу. Назагал, у складі суперників із корінних, окрім Адріяна, були ще Шевальє і Павар. Ось такий нині футбольний світ, такі збірні, що репрезентують ту чи іншу націю. Відтак, можна констатувати, що національна команда України змагала із своєрідною збірною світу. Цей факт може бути ще одним чинником для оправдань Реброва за поразку.
Але жодних виправдань не може бути щодо мови спілкування. Незважаючи на інтернаціонал, у збірній Франції всі послуговуються мовою країни, в якій живуть, яку репрезентують. Себто, французькою. А що в нас? Це лише на камеру, для інтерв’ю і журналістів, усі тренери та гравці заговорили солов’їною. На ділі, під час тренувань чи поєдинків, представники національної команди України далі «абсцяютса» і «какають» ворожим «язиком», не цураючись при цьому москальських матюків. Цікаво, як мають сприймати цей факт ті ж французи чи інші народи світу? Одвічний ворог нас вбиває, чинить геноцид, а гравці збірної України, які виходять закутаними в «жовто-сині» стяги, всі як один співають національний Славень, послуговуються «язиком» цього ворога.
В національній першості, з часу широкомасштабного вторгнення кацапських нелюдів, сталися суттєві зміни щодо державної мови. Усі без винятку арбітри матчів, делегати УАФ, суддівські спостерігачі спілкуються лише українською. Так само чинять і багато команд, головно із Заходу України. У цьому аспекті треба виокремити чин головної судді матчу української жіночої Прем’єр-ліги між одеською «Сістерс» і ковалівським «Колосом» Анастасії Романюк. Вона показала жовту картку одеситці Ірині Майбородіній за «агресивні висловлювання російською мовою та незгоду». «Мовою Росії ми тут не спілкуємося, че чемпіонат України!», – наголосила Анастасія. Як тут не пригадати, що ще нещодавно, за рік до москальської навали, в лютому 2021 року, тодішній тренер львівського «Руху» Віталій Шумський був покараний такою ж жовтою карткою від судді Віктора Копієвського за вимогу спілкуватися з ним державною мовою.
Незважаючи на позитивні тенденції, український футбол потребує чогось на кшталт мовних патрулів, які нині діють в Івано-Франківську й покликані стежити за дотриманням законодавства в місті, популяризувати державну мову. Порушникам роблять зауваження, пропонують відвідати курси з вивчення солов’їної. Річ ясна, у футбольному господарстві мають карати серйозніше. Наприклад, фінансово. І це не лише через, так би мовити, «грошовитість» галузі. А через високу «забрудненість».
Чистити є що. І не лише на мовному полі. На самісінькому початку матчу національної першості між київськими «Оболонню» та «Динамо» фанати українського гранда закидали лавку запасних своєї команди ватою. У такий спосіб ультрас протестували проти появи у складі «біло-синіх» румунського новачка Владіслава Бленуце. Також вони вивісили величезний банер «Бленуце – чорт».
Річ у тім, що цей гравець поширював у світовій павутині промови одного з головних пропагандистів терористичної імперії Соловойва, російські серіали на кшталт «Бригади». Його дружина ділилася ностальгійними світлинами за Сов’єцьким Союзом, вирізками промов кривавого кремлівського недомірка.
Все ще очолюване знаними українофобами братами Суркісами київське «Динамо» офіційно заявило, що Бленуце «підтвердив свою проукраїнську позицію та визнав колишні помилки». Більше того, румун поширив відео, що в ньому УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ звернувся до українців, що усвідомив свою помилку й не підтримує московських терористів: «Дорогі українці і українки. Я пишаюсь, що гратиму в Україні за великий клуб “Динамо” (Київ). Слава героям! Слава Україні! Україна переможе!». Він пишається бути гравцем київського клубу.
Привертає увагу заява ФК «Динамо» (Київ), що в ній запевняють про несприйняття «відступу своїх спортсменів від стовідсотково патріотичної позиції». Доволі дивно. Бо, якщо якийсь гравець зацікавив інший клуб, то за ним не день і не два ведуть спостереження скаути. Вивчають абсолютно все. Не лише пов’язане з футболом. А й спосіб життя, його сім’ю і родину, уподобання, переконання тощо. І до бабці ходити не треба, що в київському клубі були свідомі про політичні погляди цього Бленуце та його дружини.
Щодо футбольного таланту, то він лише заявив про себе деякими здібностями у вельми посередній румунській першості. Нічого надзвичайного. Таких як цей футболіст у європейських чемпіонатах – хоч греблю гати. З якого дива покликали саме цього нападника, який ще два місяці тому пропагував московське зло – невідомо.
Так само наразі невідомо, чи щире його каяття. Тим паче, не було жодної заяви дружини цього Бленуце. Висока ймовірність, що зроблено все це для годиться, аби відчепилися. Відтак, у «Динамо» наразі гратиме щось на кшталт нинішніх «опезежоперів» у Верховній Раді, побратимів старшого Суркіса, колишніх злочинних членів злочинної партії регіонів, які накликали і всіляко сприяли початку страшної війни і кровопролиття українського народу. Змінили назву – та й на тому кінець.
Сподіваюся, справжній кінець цих чортів не забариться.
Григорій Жибак
