Одразу й не перелічити, скільки іноземних гравців, тренерів, фахівців переймаються долею України, жертвують чималий кошт Збройним Силам України, які героїчно боронять Батьківщину від московської орди, беруть участь у різноманітних акціях, приймають у своїх домівках українських біженців.
Натомість, щонайменше, дивну позицію мають у ці нелегкі часи деякі репрезентанти нашої країни. З-поміж них – брати Суркіси. Вже відомо, що в перші дні війни, 26 лютого, президент київського «Динамо» Ігор Суркіс та народний депутат-«опезежопер» Григорій Суркіс, скориставшись понад шістдесятилітнім віком, накивали з України п’ятами. При цьому, не лише вивезли майже 18 мільйонів євро, які задекларували лише під час проходження вже мадярської митниці, а й онуків Григорія Суркіса Олексія Борисова та Микиту Кулешова, які є призовного віку.
Тоді були запитання до українських митників на пункті пропуску Вилок, які «не помітили» декілька валізок, напакованих європейською валютою. Нібито, порушили справу. Та чи вельми багато тих, які вірять, що вона не зійде на пси? При всій «повазі» до ДБР.
Здавалося, добре, принаймні, те, що ці відверті українофоби дали спокій Україні. Чимало фанатів сподівалися, що назавжди. Що в «Динамо», врешті решт, зміниться керівництво.
Тим паче, що антагонізм посилився. Спершу, перед благодійним поєдинком із варшавською «Легією», фанати польського клубу заявили про ігнорування матчу через промосковскість Суркісів. Згодом, гравці «Динамо», з якогось дива, нібито не могли вчасно прибути під знамена національної команди України. І до бабці ходити не треба, що то брати-«акробати» вчергове шкодять Україні. Цього разу збірній України з футболу. Не зайве нагадати, що раніше вони вже так чинили із юними репрезентантами клубу, яких не відпустили в молодіжну команду.
Щойно українські військові прогнали ворога з Київщини, Сумщини, Чернігівщини, Григорій Суркіс повернувся до Києва, який став трохи безпечнішим. Та не надовго! Очевидно, за один виїзд з України нажите «непосильною» працею в країні, яку готовий віддати на розтерзання кремлівському ворогу, не вивезеш. Наприкінці минулого тижня він перетинав кордон України з Польщею у пункті пропуску «Краківець». Цього разу митники діяли більш відповідальніше. Вони вилучили в Суркіса 13 годинників на суму 35 тисяч євро! Все ще народний депутат України, який далі одержує різноманітні фінансові виплати з податків українського народу, ці годинники був задекларував. Але порушив вимоги Митного кодексу України, бо їх вартість не мала перевищувати 10 тисяч євро. А дозволу вивозу на більшу суму в Суркіса не було. Звісно, що вартість цих годинників може становити значно більшу суму, ніж їх оцінив «опезежопер».
Відчувши смалене, Суркіс не випробовував долю і не оскаржував ситуацію. Сумний приклад його друга-«таваріща» Медведчука неабияк бентежить. Колишній головний достойник від українського футболу повернувся на територію України і через деякий час перетнув кордон. Не обійшлося знову без брехні. Прес-служба Суркіса повідомила, що дана поїздка їхнього «патрона» була наперед запланована. Він, нібито, планував у Польщі лікуватися «в перерві між пленарними засіданнями Верховної Ради на час Великодніх свят». Цікаве «лікування». Либонь, мав за мету здивувати польських світил медицини, приходячи щоразу на прийом до лікарів із новим дорогим годинником. Збрехали й про те, що Суркіс намагався вивезти лише один годинник. Не зважають навіть на те, що інформація підтверджена Державною митною службою України.
Доволі кумедно чергову витівку Суркіса прокоментували ультрас «Druzi Dynamo». У їхньому дописі йдеться: «Чекаємо на заяву Григорія Суркіса про те, що він вивозив 12 коштовних годинників для кожного гравця основи «Динамо» і Луческу. Сподіваємося, довідка про те, що це є наслідком ковіду, теж при ньому». Тут згадується румунський тренер Мірча Луческу, який роками служив господарю донецького «Шахтаря» Ринату Ахметову, а згодом перебрався до табору запеклого ворога «гірників». Цей циган «прославився» багатьма ганебними заявами за час роботи в Україні. Зокрема, просторікував про якусь нашу дружбу чи навіть братерство з москалями. У війні вбачає політичну проблему і не підтримував відсторонення москалів від спортивних змагань.
Услід за Суркісами дав драпака з України ще один «дєятєль» – очільник Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка. Чи здивує кого, якщо нагадати, що цей достойник свого часу був у ворожій партії регіонів, радником так званого президента Януковича тощо. У когорті членів НОК України він назбирав все того ж Суркіса, Шуфрича, Герегу, Сафіулліна, Тедеєва та інших «українців», які у всі часи завжди були в опозиції до всього українського.
Шістдесят Бубці стукне лише в грудні 2023 року. З України він утік останнім днем лютого. Як? У який спосіб? Що він тільки не верзе, аби виправдати свою зраду. То президент Міжнародного олімпійського комітету Бах сказав йому приїхати до Лозанни, щоб обговорити координацію підтримки українських спортсменів. Мовляв, «я потрібен, без мене вони не розуміють, як нам краще керувати цією підтримкою». Сміх та й годі. Все це при сучасних засобах комунікації. Інші члени цього ганебного українського НОК нині в Німеччині, Польщі. Бубка говорить, що вони там як біженці. Далі цей «олімпієць» тисне на жаль, як він поневірявся в дорозі, втікаючи з України. У потязі з Києва до Львова в купе було 9 дітей і 9 дорослих. І ще багаж. Він ділився з ними своєю їжею…
«Я виїхав з України 28 лютого як біженець. Я їхав поїздом з Києва до Львова 12 годин. Уявіть, на три квадратні метри вагону, було 9 дітей на верхній полиці і 9 дорослих, багаж і все таке. Там у деяких людей не було їжі, я взяв трохи їжі з собою і ділився з ними: з дітьми та людьми, які були поруч». Вже за кордоном Бубка заявив, що йому дуже боляче і важко, що «всю свою енергію я витратив на виконання роботи, щоб врятувати життя та врятувати український олімпійський рух. Дуже важко говорити, дуже важко говорити».
Що тут додати? Хіба той факт, що утримання цього Бубки, його поплічників і всього НОК вартує українським платникам податків величезні кошти. Лише їхні зарплати становлять десятки, а в багатьох і сотні тисяч гривень на місяць. Якби після перемоги над Московією цей згорьований Бубка і всі ці олімпійські «біженці» не повернулися в Україну і далі не роз’їжджали на дорогезних чорних «лексусах» із «гордими» номерами «НОК».
Григорій Жибак
