Донедавна президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка постачає паливні матеріали ворогу.
Саме так, родинна фірма Сергія Бубки діє на тимчасово окупованих територіях нашої країни, так званих ДНР і ЛНР. Декілька його донецьких фірм навіть перереєструвались у російському державному реєстрі юридичних осіб. Одна з них вже уклала контракт із загарбниками на майже один мільйон рублів. Бубці не вдалося приховати свою злочинну діяльність. У 2014 році, коли московсько-терористичні банди окупували частину українського Донбасу, він закрив деякі свої компанії в Донецьку, інші переписав на родичів. Проте, не всі. Такі собі ТОВ «Спортивний клуб Сергія Бубки», ТОВ «Фірма «Монблан», ТОВ «Укрниколдон» працювали далі, вже під «законами» так званої ДНР. Згодом, коли наприкінці минулого року на болотах ухвалили закон щодо переведення установчих документів юридичних осіб так званих ДНР і ЛНР у відповідність кацапському законодавству, всі ці бубківські фірми з’явилися в такому собі російському реєстрі юридичних осіб. Якщо ТОВ «Укрниколдон» змінив лише назву, на «Август», то ТОВ «Фірма «Монблан» прибрала з переліку співзасновників маму Бубки Валентину, залишивши лише братів Сергія й Василя. Після окупації Донецька, компанію перереєстрували у Волновасі і далі продавали бензин, дизель, крупи, хліб на мільйони гривень. Так тривало до 2018 року. Принаймні, згідно даних українських тендерів. Цього ж року ця «Монблан» уже бере участь у тендерах країни-агресора. Вірніше, чинить зло.
Стало відомо, згідно інформації так званої державної платформи закупівель РФ, про укладення «Монбланом» у травні цього року контракту на постачання палива з таким собі «республіканським реабілітаційним центром міністерства охорони здоров’я ДНР». За майже 100 тисяч рублів брати Бубки зобов’язалися поставити дві тисячі літрів пального. Так званій «федеральній казенній установі «центр із забезпечення діяльності казначейства Росії» Бубки продали 11,5 тисяч літрів палива на 670 тисяч рублів. Відомо й про контракт із так званим «республіканським казначейством ДНР» на суму 63 тисяч рублів за постачання 1 200 літрів палива.
Ця «Монблан» має чотири заправки в Донецьку, одну в Макіївці та одну у пізніше окупованій Волновасі, які отоварюють видані замовникам талони. Брат все ще героя України Василь Бубка так само відомий діяльністю у злочинній Партії регіонів. Свого часу був депутатом Донецької обласної ради. Чинив зло й після окупації, засвітився на багатьох заходах так званої ДНР. Саме він підписав контракти на постачання палива.
Злочини його брата Сергія відомі давно, ще з часів депутатства, понад двадцять років тому, від сумно відомого блоку «За єдину Україну!», далі – не менш ганебна Партія регіонів. Був радником Януковича, віце-прем’єрів часів цього, прости Господи, президента.
У червні 2005 року Сергій Бубка очолив Національний олімпійський комітет України, яким верховодив понад 17 років. Звільнив посаду лише в листопаді минулого року, яку очолив інший, не менш ганебний «дєятєль» та, принаймні до 24 лютого 2022 року, прихильник усього москвинського Вадим Гутцайт. Чого вартує лише його спільний бізнес із ветеранами ФСБ під Москвою. Дотепер невідомо, чи позбувся Гутцайт його.
Та повернімося до Бубки. У «масному» НОК він пригрів усіх пройдисвітів, українофобів, «сєпарів» тощо. Всі ці Суркіси, Шуфричі, Сафіуліни, Борзови, Коржі, зрештою, добрих три чверті членів НОК України – відомі україножери. Попри неабиякі статки, нажиті сумнівним шляхом, ця «братія» не цуралася ще й «сидіти» на кругленьких олімпійських зарплатах, надбавках, преміях тощо. Чисельні поїздки за кордон державним коштом, чорні «лексуси» і так далі і таке інше. Чи здивує кого, що цей «український» НОК цілком і повністю підспівував москалям, всебічно підтримував їх на усіх без винятку голосуваннях? Чого вартує лише поза страуса з головою в піску, коли москалі повномасштабно вторгнулися в Україну? Країни-партнери виступали з різними ініціативами щодо ізоляції москвинських нелюдів з Олімпійського руху, а репрезентанти України, які мали б бути в авангарді всіх цих починань, ані пари з вуст. Бубка заліг тоді на дно. Сором та й годі.
Нинішні члени НОК, як і його новий очільник, недалеко втекли від «попєрєдніків». До речі, членом є і сам Сергій Бубка. А чому б ні? «Какая разніца?». То ж чи варто дивуватися, що вся ця «публіка» не підтримала ідею позбавлення Бубки, який є таким собі «Пашею-мерседесом» в українському спорті, членства у НОК? Це ж уявити тільки: понад 500 днів жорстокої війни, а герой України, екс-очільник НОК України, діючий член НОК допомагає ворогу з пальним… Більше того, члени цього ганебного НОК накинулися на свого колегу, бобслеїста Владислава Гераскевича, який запропонував вигнати пройдисвіта Бубку. Вони не лише не підтримали його справедливу ідею, а й вимагали доказів, звинувачували у брехні. Дійшло до того, що почали висувати версію роботи москвинських спецслужб, які «завжди були проти Бубки» чи про замовну справу і заплачені кимось гроші. На голову не налазить, у часі страшної війни Національний (НАЦІОНАЛЬНИЙ) олімпійський комітет України розпинає не відвертого зрадника, на якому клейма ніде ставити, який упродовж понад двох десятків років обережно, дозовано, але систематично діяв в інтересах одвічного ворога, а тепер відверто торгує з ним, а українського спортсмена, який справедливо хоче вивести пройдисвіта на чисту воду. Нема вже у членах НОК відвертих українофобів Суркісів-Сафіуліних-Шуфричів тощо. Але достатньо інших, не менш одіозних Мітюкових-Герег-Борзових. Звісно, промовчав і «головний» олімпієць Гутцайт. Рука руку миє.
Жодних сумнівів, не лише московська так звана церква далі є форпостом ворога всередині нашої держави, а й цей НОК України. Ці достойники могли б створити з-поміж себе якусь комісію для проведення свого розслідування чи звернутися в правоохоронні органи за інформацією. Ні, навіщо? Обмежилися цькуванням національно свідомого свого колеги.
Прикметно, що резонансною справою Бубки зацікавилися у світі. Факти бо неспростовні. Лише українські достойники від спорту незворушні. Все як звично. Вирощені Януковичем «страуси» далі «при дєлах». Вони нікуди не поділися, лише дещо підфарбувалися, замаскувалися за патріотичними гаслами й заявами, а на ділі далі чинять зло супроти України.
Що можна більше вимагати від світової спільноти, якої ще допомоги, якого членства в НАТО чи ЄС, якщо ми далі терпимо відвертих ворогів при владі? І не Бубкою єдиним. Цей же пройдисвіт Шуфрич, який донедавна також був членом НОК України, далі чолить Комітет Верховної Ради з питань свободи слова? Той самий Шуфрич, який в перші дні війни робив світлини блокпостів у Києві і мав бути, щонайменше, засуджений за державну зраду…
І таких гнид, відкладених упродовж багатьох років москвинськими вошами, чимало. Допоки маємо їх терпіти?
Григорій Жибак
