В Абазівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів разом із обласним відділенням Міжнародної організації «Жіноча громада» провели щорічні скорботні урочистості на ввічнення пам’яті земляків, загиблих від голодного злочину тоталітаризму.
Завжди пам’ятати трагічні події, заподіяні сталінським режимом на Україні закликала своїх вихованців Тетяна Цимбалюк – директор Абазівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Полтавського району Полтавської області. У вечорі-реквіємі «Пам’ятаємо…» взяли участь учні 7–11-х класів.
«Вісімнадцятий рік поспіль ми згадуємо співвітчизників – жертв Голодомору-Геноциду 1932–1933 років в Україні, аби не дати змовкнути голосові тих, хто безвинно пішов за вічну межу, аби їхні світлі імена жили поряд із мріями й надіями нащадків» – промовляла заслужений працівник культури України, голова обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» Валентина Шемчук та принесла білі хризантеми як ознаку пам’яті замучених голодною смертю українців.
Невимовно зворушливо прозвучали слова-згадка про убієнних голодом радянської влади земляків учителя української мови та літератури Тетяни Іщенко. Щиро виголошували рядки-спомини старшокласники. Біль тогочасних світлин та щемна пісня про страхітливе голодне лихоліття кремлівських катів застигли сльозами суму на наших очах. Усі схилилися в Хвилині мовчання.
Депутат Полтавської районної ради Григорій Рябокінь залишив біля пломеніючих свічок снопик, обарвлений національними кольорами. Його разом із принесеними школярами перев’язаними чорною стрічкою колосками поклали до встановленого в парку села Пам’ятного знака Жертвам Голодомору 1932–1933 років в Україні.
Як і минулоріч, снопик Пам’яті, переданий абазівськими школярами, ліг до Меморіалу Голодомору в Києві. І оксамитові квіти пізньої осені завжди виднітимуться біля сільського Хреста пам’яті срібними суцвіттями нашої жалоби, нашим чистим спогадом і невтомним благанням не забувати…
Валентина Шемчук
