Верховна Рада України звільнила Міністра молоді та спорту Вадима Гутцайта, задовольнивши таким чином подану ним заяву.
Здавалося б, доволі звична практика в нинішній Україні. Для чиновників, за якими ростуть золоті верби і діяннями яких, щонайменше, мали б зацікавитися правоохоронні органи, найвищим покаранням є усунення з посади. Здебільшого, хочуть вони того чи ні, повідомляється про особисте прохання про відставку, написану заяву. Залишається тішитися, що, принаймні, позбулися «дєятєля» і, дасть Бог, наступник буде ліпшим для країни.
У випадку з Гутцайтом навіть того не сталося. Річ у тому, що обіймаючи посаду міністра з березня 2020 року, цей заслужений працівник фізичної культури і спорту, листопадом минулого року, був обраний ще й президентом Національного олімпійського комітету України. Отже, впродовж року сидів однією гузицею на двох теплих кріслах. Ні, практично відразу після обрання головним олімпійцем країни, Вадим Маркович запевняв, що звільнить посаду міністра. Обіцянку виконав. Не минуло й року, без десяти днів…
Задля справедливості варто згадати, що Вадим Гутцайт – Олімпійський чемпіон з фехтування 1992 року, а очолювана ним жіноча збірна українських шаблісток здобула золоті медалі на Олімпіаді 2008 року в Пекіні. Згодом наш герой став біля керма Федерації фехтування України, керував Олімпійським навчально-спортивним центром «Конча-Заспа».
Якщо у спорті він сягнув вершин, то на політичному поприщі пішов, як говорять у моїх Підгайцях, псячими стежками. У всі часи неодмінно тулився до неукраїнських політичних сил. Кучма та Янукович нагороджували орденами «За заслуги» трьох ступенів. Навіть президент Порошенко вручав Гутцайту медаль «25 років Незалежності України». Видко, за те, що під час 5 і 6 скликань Верховної Ради був помічником злочинного депутата Ельбруса Тедеєва від ворожої Партії регіонів. Прикметно, що разом із ним так само помічником цього «абрека» був і нинішній очільник Офісу президента Андрій Єрмак. Якось навіть дивно, що Гутцайт полишив крісло міністра… Либонь, сам захотів. Інакше жодних проблем не мав би й надалі.
Спортивним міністром прагнув стати й раніше, 2014 року, але тоді не судилося. Довелося «поневірятися» в Київській міській державній адміністрації на масній посаді начальника Департаменту молоді та спорту, де відзначився у цілій низці корупційних скандалів. Зокрема, 2019 року був підозрюваний у розкраданні 2,2 мільйона гривень, що їх були виділили закупити човни для дитячо-юнацької спортивної школи, у розкраданні інших коштів департаменту. Але коли мова йде про такі суми, чи може хтось понести покарання? Хіба невиліковний мрійник повірить у це.
Очевидно, ці «подвиги» ще більше утвердили віру Гутцайта у свою значущість для України та українського народу. Він подався у депутати. Не від надто токсичної вже на тоді Партії регіонів, а від вельми модної «Слуги народу». Наш «слуга» був у прохідному восьмому десятку «зелених» достойників, але від депутатського мандату відмовився. Замість тиснути кнопку за помахом руки, прийняв рішення далі, так би мовити, розбудовувати Україну й примножувати її спортивну славу. Заявив, що «буде кориснішим у виконавчій владі»…
Та найбільш кричущим фактом є бізнес Гутцайта на Московії. Дотепер достеменно не знати, чи й нині він позбувся його. Донедавна було відомо, що головний український олімпієць був одним із співвласників москвинського так званого ТОВ «Альтаїр», що в місті Лобня під Москвою, разом із такими собі Станіславом Поздняковим й Ільгаром Мамедовим. Обидва ці кацапи – так само колишні фехтувальники й колеги Гутцайта. Але найцікавіше, що обидва вони є полковниками так званої російської армії… Поздняков із 2018 року ще й чолить так званий олімпійський комітет Московії. Разом із Гутцайтом вони було олімпійськими чемпіонами 1992 року у складі так званої об’єднаної команди, коли так званий Совєцький Союз уже сконав.
Прикметно, що на Олімпіаді 2020 року в Токіо Вадим Гутцайт судив фінальний поєдинок шаблісток, у якому зійшлися москальки – Софія Велика і Софія Позднякова. Остання – донька вже згаданого друга. То ж чи варто сумніватися, чому більш досвідчена Велика поступилася у двобої?.. Відтак, і до бабці ходити не треба, у яких стосунках нинішній президент НОК із аналогічним клерком країни-ворога.
Інший, Мамедов, упродовж багатьох років очолює так звану збірну Московії. Нібито йому Гутцайт передав свою частку бізнесу. Ось такої, український високопосадовець мав (або й далі має) спільну справу з москвинськими «фсбшниками». Разом вони торгували автомобільними деталями, продавали моторне паливо, прибирали й чистили транспортні засоби, відкривали ресторани, кафе, бари…
Звісно, в декларації Гутцайт про це не згадує. Наголошує, що вийшов з цього бізнесу до 2014 року. Та якщо навіть так, чи може ця особа, що настільки близька з так званим ФСБ ворога, бути на керівних посадах в Україні? Чому в Московії це ФСБ не зацікавилася Поздняковим і Мамедовим через їхню близькість із Гутцайтом? Та самі собою не зацікавляться. Тут очевидно, що і в чиїх інтересах.
Із початком широкомасштабної агресії москалів чимало країн – наших друзів одразу категорично заявили про усунення Московії зі всіх міжнародних спортивних майданчиків. Курям на сміх, але Україна, здебільшого, вторувала їм, не була ініціатором. З якого дива? Чи то спортивний міністр тоді переймався олімпійськими перегонами, щоб сісти ще й в крісло президента НОК, чи були якісь циркуляри друзів-зверхників із терористичної федерації?
Врешті, Гутцайта обрали. Одразу в НОК опинилися відомі українофоби Григорій Суркіс і Нестор Шуфрич… З якого дива? «Совпадєніє?» чи «Какая разнца?»… А чого вартує його ганебна ініціатива заборонити українським спортсменам брати участь у змаганнях, до яких допущені москалі й білоруси? Замість домагатися цілковитої дискваліфікації ворогів, взявся карати своїх…
А ганебне прикриття свого сумно відомого попередника Сергія Бубки, фірми якого, зокрема компанія «Монблан», і нині ведуть бізнес з москалями на тимчасово окупованих територіях українського Сходу? Цей Бубка, навіть під тиском спільноти, так і не назвав Московію агресором. І це вже в часі, коли москвинські нелюди вбивали українців.
Ба більше, колишній регіонал і прихвостень Януковича Бубка залишається членом виконкому НОК України. Ганебно й соромно перед світом, який нас підтримує, коли Владислав Гераскевич ініціював засідання комісії атлетів НОК із вимогою позбавити Бубку членства, то був зацькований усіма іншими. Саме Гераскевич був єдиним, який проголосував за тимчасове відсторонення цього «сєпара-зрадника» Бубки. І… саме його, через проукраїнську позицію, ледве не виключили тоді з комісії атлетів НОК. Щодо Бубки, то він обіцяв подати до суду. Очевидно, за наклеп. Але, лише обіцяв…
Ці «атлети» НОК опустилися до того, що просторікували про справу Бубки, як про «замовну штуку, за яку заплачені гроші», що «люди, які це готували, вони роблять спеціально з Росією це все», а перевертень Бубка для цих репрезентантів НАЦІОНАЛЬНОГО – священна корова, розглядати питання щодо якої «некоректно і негарно».
Втім, нічого дивного. Який піп такий і прихід…
Григорій Жибак
