Прикро, але спортивний світ, як і політичний, не завжди одностайний у своїх рішеннях.
Минуло три місяці з часу вторгнення московсько-азійської орди на українські терени. Москалів дискваліфікували з багатьох міжнародних турнірів, змагань.
Ще 28 лютого Міжнародний олімпійський комітет закликав міжнародні спортивні федерації заборонити Московії та Білорусі участь у змаганнях. Більшість оперативно відреагували. Достойники ж від світової гімнастики вирішили дозволити представникам злочинних країн завершити змагання, які вже тривали. І лише після того, 7 березня, цілковито усунули від усіх змагань. Себто, для них важливішим був результат виступу репрезентантів злочинців, аніж пролиття крові в Україні, яке вони розпочали. Більше того, москалі ще й бідкалися, що почуваються на змаганнях некомфортно, усі до них непривітні тощо. Напевне, їх мали вітати квітами і короваями, як гадали вони про таке під час вторгнення на нашу землю?
Столиця Катару Доха, початком березня, приймала етап Кубка світу із спортивної гімнастики. Москалі брали участь там у нейтральному статусі. Їхній репрезентант Іван Куляк у фіналі змагань на брусах виступав із літерою «z» на грудях. У такий спосіб цей бовдур підтримав агресію своєї імперії щодо України. Ця сама московська свастика була на ньому й під час церемонії нагородження. На п’єдесталі він стояв поруч із нашим Іллею Ковтуном, який переміг у цьому виді.
Витівку Куляка засудили всі, крім тренерів і партнерів по його команді. Але, попри підтримку, ніхто з них ганебну літеру не афішував. Це як інтерв’ю, яке нещодавно брали на Московії у пересічних москалів. Кожен із них цілковито підтримував Путіна, його агресію в Україні і все таке. Але, щойно опитувач виймав блокнота, аби записати дані респондента з метою мобілізації, коли буде потрібно, той чимдуж кивав п’ятами.
Фонд гімнастичної етики порушив був дисциплінарну справу, керуючись якою Міжнародна федерація гімнастики дискваліфікувала цього Куляка. Але чомусь на один рік. Невже думають із часом амністувати цих новітніх варварів? У z-кацапа також відібрали медаль за третє місце, 500 швейцарських франків призових. Разом із тим МФГ не вгледіла порушень з боку голови делегації московітів Валентини Радіонченко і тренера Ігоря Калабушкіна. Із них зняли звинувачення.
Депутат їхньої госдуми Дмітрій Свіщєв вельми обурився: «Рішення божевільне! Я ще не чув, щоб за якісь літери спортсменів відсторонили і позбавляли медалей. Ані я, ані Куляк не знали, що на змаганнях у Досі визнали якісь літери символами, які не можна використовувати. Такого я жодного разу не бачив».
Москалю цьому не втямити, що ці «якісь літери» – символи горя, вбивств, зґвалтувань. Зрештою, якби вони були «якісь», то навіщо їх наклеювати на свою форму? І ще. Свіщєв, сам того не відаючи, може «відгребти» від своїх же за ці «якісь літери». Вони бо для москалів не аби що. Маразм ще той. Онкохворих дітей виводять із палат на сніг і ставлять їх цією літерою. Хокеїсти на льоді чинять так само. А якась мантелепа середніх років написала її собі на чолі помадою.
Український гімнаст Ілля Ковтун, тим часом, оголосив бойкот турніру «Фінал шести» клубного чемпіонату Італії через участь у ньому москалів. Річ у тому, що Міжнародна федерація гімнастики усунула московитів і білорусів, але клубні чемпіонати Німеччини, Франції та Італії не відмовилися від їхніх послуг. До речі, з якогось дива від участі у своїх першостях москалів не відмовилися жодні інші чемпіонати, зокрема футбольні.
Якась дивна, та чи дивна, синхронність між спортом і політикою. І тут маємо все ти х же фарисеїв – Франція, Італія, Німеччина…
Італійський клуб Palagym-Palestra Gimnastica Ferrara Asd, кольори якого захищає Ілля Ковтун, підтримав бойкот свого гімнаста. Представники клубу зодягнули спеціальні футболки. Тренери – чорні, на знак жалоби і поваги до болю України. Гімнасти – білі, як символ свободи, незалежності та волі українського народу. Замість Іллі вони нікого не заявили у виступ на брусах.
Московити пручаються. Їхній президент Федерації спортивної боротьби Міхаїл Маміашвілі днями заявив, що вони будуть звертатися до Спортивного арбітражного суду з оскарженням усунення від міжнародних турнірів. Цей персонаж вдався навіть до погроз і назвав дискваліфікацію расизмом. «Відверто кажучи, це відкритий расизм. Я маленька людина, але я б порадив – не треба нас злити. Має бути якийсь Рубікон, який переходити не можна, просто не треба. Я впевнений, що найближчим часом той самий Міжнародний олімпійський комітет все ж прийме життєствердне та мудре рішення щодо допуску російських атлетів до змагань у тій чи іншій формі. І найголовніше – до відбору до Олімпійських ігор. У протилежному випадку це буде крахом усіх фундаментальних принципів», – просторікує цей «джигіт».
Крахом усіх принципів людяності є те, що чинить його імперія. Невже ця кровожерлива орда, яка так масово схвалює злодіяння свого нелюда-карлика, гадає, що світу конче необхідно бачити її так званих спортсменів? З ними гидко поблизу стояти, не те, щоб змагати. Без них усі змагання і турніри лише здобудуть. Рубікон справді потрібний. Аби цивілізований світ відгородився від цієї чуми ХХІ століття. Невиліковна і непробудна маса. Із погрозами усьому світу.
Дивує, що в українському спорті була ганебна практика так званої натуралізації москвинських спортсменів. Зокрема, у фігурному катанні, лижних видах спорту, гімнастиці. Вдавалися до такого чину не з огляду на бажання і прохання москалів жити в Україні, втекти з імперії і таке інше, а лише прагнучи результатів, спортивних досягнень.
Спершу не могли натішитись такою собі Анастасією Шаботовою, яка засудила допінг на Московії, переїхала в Україну, танцювала на льоді «Щедрик» у вишиванці, а тепер вподобала пост москвинського фігуриста Плющенка про війну в Україні, яку москаль називає «спецоперацією». Із збірної її вже виключили. Треба думати, що на черзі депортації в рашистську федерацію.
Чи випадок із біатлоністками Москаленко, Бех та Абрамовою, які повернулися на Московію у перший же день війни. Міністерство у справах молоді та спорту також виключило їх із складу збірної України. Звідси запитання, навіщо вони там були? Чи національну команду України мають репрезентувати спортсмени, які демонструють найкращі результати? Очевидно, так. Але, найперше, вони мають бути українцями, а вже потім спортсменами чи навіть чемпіонами.
Мені, переконаний, і більшості українців, приємніше вболівати за своїх, якщо навіть вони не досягнуть спортивних висот, аніж за перефарбованих чужинців. Більше того, ворогів.
Григорій Жибак
