Літо…Опішне…Музей гончарства…намет…гончарні круги…люди. Це ключові слова проекту Е-літня Академія Гончарства для харизматиків, романтиків, диваків і діячів, який упродовж останніх п’яти років відбувався на території творчої бази Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Сама назва натякає на те, що це не просто літня школа гончарства, а щось значно більше.
Що ж являє собою Академія Гончарства в Опішному? Як на мене, це пошук себе, свого призначення через глину. Це спосіб відпочинку від міської метушні, коли звичні ритми життя зникають, а з’являється ритм гончарного круга.
Невеликий підсумок за п’ять років. Хто був обличчям Академії? Сміливі й неординарні люди різних професій і вікових категорій. Число учнів за п’ять років становить 46 осіб. Географія учасників: Київщина лідирує, далі Дніпропетровщина, трійку переможців завершує Харківщина, далі Черкащина, Сумщина, Івано-Франківщина, Львівщина, Миколаївщина, Чернігівщина, Одещина, Кіровоградщина, Рівненщина, Херсонщина, Закарпаття, Полтавщина. Упродовж 2013–2015 років академістами були й іноземні громадяни. Приємно, що проект вийшов за межі держави.
Яка мета участі в проекті? Звісно ж, у кожного учасника своя. Проте, опинившись тут, всі прагнули спільного – через важку працю (робота з глиною) осягнути найголовніше для кожного в житті.
Що ми намагалися подати за 21 навчальний день? Я як куратор ставила себе на місце учасника і запитувала, щоб я хотіла побачити, почути, зробити? Відповідь – абсолютно все. Тож головною метою було подати якомога більше інформації: практичний курс – добування глини, підготовка її до роботи, виготовлення виробу, декорування, сушіння, випалювання, й теоретичний курс у формі керамологічних зустрічей. Разом з тим знайомство із структурними підрозділами Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, майстер-класи провідних українських і чужоземних мистців кераміки.
Особливого звучання діяльності літніх шкіл гончарства надало й те, що художнім куратором був художник-кераміст, монументаліст, концептуаліст, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Сергій Радько. За великими заслугами ховається проста, сором’язлива й добра особистість. Сергій Андрійович не нав’язливо, тактовно й не поспішаючи заманював у свій світ гончарства. Намагався донести до учнів, що важливо лише вони й глина, іншого нема, особливу роль відводив імпровізації у творчому процесі.
Останні два роки тяжкі для нашої держави. Я запитувала себе спершу як громадянина, а потім як куратора, чи потрібна нині Академія гончарства? Але, як кажуть, попит народжує пропозицію. Люди самі задовго до оголошення про набір цікавилися, чи буде захід у цьому році. Ми розуміли – нам не треба зупинятися. Академія потрібна в даному місці і в даний час. Результат – на два останні роки припадає пік подачі заявок на участь.
Чи є гончарство в житті колишніх учасників після Академії? Майже кожен далі продовжує вдосконалювати свої навички, як результат, хтось отримав чергове хобі, хтось додатковий заробіток, а хтось став студентом мистецьких навчальних закладів.
Що ж отримала я й Музей гончарства від проекту? Друзів, однодумців, постійних відвідувачів нашого закладу.
Літо 2015 року – чергова Академія відбулася. П’ять років літніх експериментів із глиною і собою пролетіли, як один день.
То ж якщо Ви хочете отримати нові враження, відпочити, можливо, переосмислити своє життя, приїздіть до нас і Вам допоможе глина.
Яценко Оксана,
куратор Е-літньої Академії Гончарства
Фото: Учасники Е-літньої АКАДЕМІЇ ГОНЧАРСТВА для харизматиків, романтиків, диваків і діячів опановують ази гончарної справи. Опішне, Полтавщина. Червень (2011–2015). Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства
