Як відомо, рішенням 28 сесії Полтавської міської ради 8-го скликання вирішено демонтувати ворожу імперську споруду-маркер «руского міра», яка звеличувала російсько-комуністичного сталінського генерала Ватутіна. Нагадую ретроспективу і оприлюднюю точку зору щодо варіанту увічнення пам’яті земляків- воїнів УПА.
Історія «з бородою»
Пам’ятник Ватутіну у Полтаві встановили на вулиці Ватутіна за участі тодішнього міського голови Олександра Мамая в часи проросійського режиму кремлівського агента януковича. Цей пам’ятник як один із численних символів держави-окупанта постійно викликав найрізноманітніші протести з боку патріотично налаштованих громадян: У листопаді 2015 року невідомі пошкодили дошку на підніжжі монумента, у червні 2016 року й вересні 2017 року полтавці обливали окупаційний маркер червоною фарбою, 21 липня 2019 року на ньому невідомі патріоти зробили напис «ворог»; у 2020 році Полтавський осередок ГО «Сокіл» зібрав встановлену законодавством потрібну кількість голосів на офіційному сайті Полтавської міської ради під петицією щодо переміщення пам’ятника до музейного простору; у червні минулого року прихильники всеукраїнського громадського руху «Декомунізація. Україна» провели громадську акцію «Геть з України, москаль некрасівий!», вивісивши банер з популярною нині фразою й так привертаючи увагу міської влади до необхідності демонтажу.
У Полтавському офісі Інституту нацпам’яті неодноразово наголошували міській владі на необхідності очистити публічний простір Полтави від звеличення російсько-комуністичного злочинця і сталініста. Ватутін належав до Всеросійської комуністичної партії (більшовиків) з 1921 р..У 1920-21 роках придушував український визвольний рух за незалежність України, зокрема воював проти загонів Армії Української Народної Республіки на Полтавщині. У 1939 році був одним із керівників військової операції з вторгнення СССР в Польщу, за що отримав Орден Леніна. Злочином проти українського народу є те, що на «звільненій» від німців лівобережній Україні командири частин хапали всіх дітей 16-18 років і без зброї, навіть без військової форми погнали як «гарматне м’ясо» форсувати Дніпро на німецькі кулемети, на місце одних вбитих йшли шеренги нових «чорносвитників»… На Волині 29 лютого 1944 року червоний російський кат отримав смертельне поранення від захисників України— воїнів Української Повстанської Армії (УПА).
Також зауважу, що після повномасштабного російського вторгнення з ініціативи Полтавського офісу УІНП на Полтавщині стартував процес очищення публічного символьного простору від топонімів та пам’ятників на честь росіянина Ватутіна. У селі Ціпки Краснолуцької територіальної громади Миргородського району демонтовано бюст (на світлині). Сесія Гадяцької міської ради провулку Ватутіна повернула історичну назву «Красногірський», а рішенням Кременчуцької міської ради вулицю Ватутіна перейменовано на честь загиблого при обороні Харкова у червні 2022 року майора Нацгвардії, Героя російсько-української війни за незалежність Ігоря Пугача. Аналогічні рішення схвалено й у низці інших громад краю.
Дякую за патріотичну, конструктивну позицію і секретарю міської влади Андрію Карпову, і депутатці міської ради Юлії Городчаніній, яка стала «мотором» процесу, і взагалі усім 26 депутатам міської ради. Стверджую: рішення є проявом демократії, законне, цілком легітимне, його ухвалено депутатами, що обрані Полтавською міською громадою.
Чим замінити ворожий маркер?
На мою думку, відповідь у європейських практиках комеморацій, коли нерідко створюються єдині цілісні символьні топонімічно-меморіальні зони. А також на це запитання відповіли самі полтавці, які висловилися за перейменування вулиці Ватутіна на честь Української Повстанської Армії. Дякую колегам по топонімічній комісії, які підтримали внесення цієї моєї пропозиції до анкети з голосування і активним полтавцям, які не полінувалися проголосувати. Тож цілком логічним було б спорудити на місці демонтованого маркера сталіністу монумент на пошану усіх уродженців Полтавщини, які у лавах УПА виборювали незалежність України. До речі, відповідно до Постанови ВР у 2022 році 80-річчя з часу створення УПА відзначалося на державному рівні.
Детальніше з теми «УПА: вимір Полтавщини» за цими посиланнями:
https://poltava.to/project/7581/
https://poltava.to/project/7540/
https://poltava.to/project/7515/
https://poltava.to/project/7526/
https://poltava.to/project/7552/
https://poltava.to/project/7533/
УПА– військово-політична формація Українського визвольного руху, стратегічною метою якого було відновлення української державності. Заснована на зламі 1942–1943 років, вона діяла до вересня 1949-го, після чого реорганізована в збройне підпілля, що тривало до середини 1950-х. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб. Діяльність УПА була логічним продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів (далі – ОУН) 1920–1930-х років. Боротьбу УПА у формі беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х років і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х.
Детальніше про УПА на офіційному сайті УІНП https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/ukrayinska-povstanska-armiya
Олег Пустовгар, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області.
