З глибоким сумом сповіщаємо, що 22 серпня відійшов у Вічність член Організації Українських Націоналістів (бандерівців)
Андрій Клименко «Клим».
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Вічная пам’ять!
Тереновий Провід ОУН (б)
Андрій народився 29 лютого 1984 року в Криму, в українській родині інженерів Ростислава та Тетяни Клименків.
Дитинство його минуло в Кафі (Феодосії). Поруч завжди були море, гори та старший брат Артем.
Зростаючи коло великої води, Андрій почав малювати. Художня школа та спорт були його захопленнями юності. Українська мова та Україна – стали свідомим вибором і покликом серця.
Завершивши в Кафі українську школу-колегіум «Аріадна», Андрій вирушив до столиці, де, за прикладом брата, вступив до Києво-Могилянської академії на факультет правничих наук. Він чесно збирався вчити право, однак пасіонарність, категоричність і жага до пригод спричинили новий виток його біографії.
У 2004-му, ще 19-річним юнаком, Андрій вперше став батьком. А в 2005-му мав уже двох синів: Романа і Тараса.
Ще в студентські роки Андрій приєднався до лав Молодіжного Націоналістичного Конгресу. З 2001-го по 2008-ий він активно працював і розбудовував організацію, зокрема тривалий час очолював Інформцентр МНК.
Саме в МНК Андрій на все життя отримав своє друге ім’я, під яким його знає половина тут сьогодні присутніх – псевдо «Клим».
Друг Клим організував і провів низку вишкільних таборів МНК: «Гурби-Антонівці», «Лисоня», «Повстанська ватра», «Урай» та інші. На таборах Андрій був вишкільником з виживання, орієнтування, лідерства та вогневої підготовки.
Ще до початку російсько-української війни він став одним із організаторів табору для провідного членства МНК, програма якого реалізовувалась, зокрема й на території ворога, а також у зоні відчуження.
Друг Клим організував багато заходів та акцій у часи своєї активної діяльності в організації, очолював Київську міську організацію МНК, був членом Центрального Проводу, Секретаріату, дійсним членом МНК та членом Організації Українських Націоналістів (бандерівців).
Клим був активним учасником кампанії «Чиста Україна», під час Помаранчевої революції був заступником коменданта в Українському Домі та одним із керівників охорони Майдану.
Йому ніколи не сиділося на місці. Андрій із товаришами об’їздив і обходив чи не всю Україну.
Паралельно Клима захопив вир футбольного фанатського руху: ультрас і роза «Динамо» – невід’ємні атрибути цього періоду його життя.
Кілька років поспіль Андрій був редактором сайту ОУН (б) «Націоналістичний Портал» і сайту про фіно-угорські народи «Уграїна».
Черговим переломним моментом став для Андрія 2008-ий рік. Він приніс у його життя нову роботу в спортивному інтернет-медіа та зустріч із майбутньою дружиною.
Незабаром Андрій змінив посаду новинаря, а згодом і шеф-редактора сайту «Чемпіон» на PR-менеджмент на телебаченні. Та водночас отримав освіту з управління зв’язками з громадськістю, яка стала його «сродною працею» до кінця життя.
Роки полетіли стрімко. В 2013-му в Андрія та його дружини Анни народилася дочка Аделя.
Під час Революції Гідності Клим входив до 14-ої сотні Самооборони Майдану.
Болючим ударом стало для нього вторгнення Росії та окупація рідного Криму.
В 2015-му Андрій став батьком учетверте – донька Стефа з’явилася на світ останньою з його дітей.
В 2016-му році, переїхавши з буремного Києва в консервативнішу Глеваху, ближче до батьків, Андрій, вболіваючи за екологію, облаштував вдома справжнісіньку сортувальну станцію, а також намагався відучити односельчан повсюдно палити листя та сміття. Одні сусіди йому симпатизували і поважали, інші ставилися неприязно, проте, здавалось, байдужими він не лишав нікого.
З 2008-го року життя Андрія було тісно переплетене з «Українською правдою». В інтернет-виданні Георгія Гонгадзе й Олени Притули Андрій встиг попрацювати і редактором стрічки новин, і директором з продажів, і виконавчим директором – ген до 2021-го року.
За його плечима – десятки мандрівок і країн: Грузія, РФ, Польща, Чехія, Австрія, Словаччина, Угорщина, Литва, Латвія, Естонія, Іспанія, Туреччина, Італія, Німеччина, Єгипет, Греція, Швеція та Данія.
Андрій ніколи не припиняв навчатися. Окрім права та піару, він вивчав рекламу та продажі, маркетинг і менеджмент у Києво-Могилянській бізнес-школі, медіамонетизацію в Стокгольмській школі економіки та ще багато чого іншого.
Навіть коли було непросто, Клим намагався не опускати руки. Того ж таки 2021-го як виконавчий директор він активно долучився до проектів Gazeta.ua, журнал «Країна» та «Газета по-українськи».
Проте, щойно в лютому 2022-го РФ розгорнула повномасштабне вторгнення, Андрій взяв до рук зброю, щоб захистити рідну землю та людей в лавах тероборони Київщини, де й отримав поранення.
Згодом, як керівник відділу комунікацій, Клим кілька місяців присвятив громадському руху «ЧЕСНО».
Незадовго до раптової смерті Андрій добровільно приєднався до Третьої окремої штурмової бригади. Останнє, чим він горів, стала співпраця з побратимами з 3-ої ОШБ та їхній спільний, наразі не реалізований, проект.
«Друг Клим був справжнім і відданим товаришем для багатьох із нас. Другом, який готовий допомогти в будь-якій ситуації. Він був розумним, здібним, чесним та рішучим, вимогливим до себе та інших, наполегливим і послідовним», – написав друг Андрія і хрещений його меншої дочки Олександр Саліженко.
«Фаховий медійник, топменеджер, націоналіст, динамівець, патріот, громадський діяч, батько і чоловік», – згадує про нього давній товариш Петро Савич.
Сьогодні ми прощаємося з людиною – непересічною, яскравою і справжньою.
Любленим Сином і Братом.
Ріднесеньким Батьком.
Коханим Чоловіком.
Слово на прощанні з другом «Климом»
